5 стародавніх цивілізацій, які знищила зміна клімату

Сьогодні, коли ми намагаємося протистояти зміні клімату, варто не забувати, що найперші такі зміни призвели до занепаду, здавалося, наймогутніших цивілізацій.

Фото: Алексєй Каменський/Shutterstock

Культура анасазі або стародавні пуебло , мовою «навахо», – це один із найвідоміших прикладів стародавніх цивілізацій, що занепали через зміни клімату. Їхні володіння простягались територією Плато Колорадо, а саме Каньйон Чако та Меса-Верде (на фото), але раптово десь у 12-13 столітті з невідомих причин вони покинули свої домівки. Вчені знайшли докази проведення воєнних дій, приношення людей у жертву богам та навіть канібалізму, але більшість стверджує, що саме спустошливі зміни клімату змусили ці поселення втікати.

Спеціалісти відділу палеокліматології при Національному управлінні океанічних і атмосферних досліджень стверджують, що занепад поселень Меса-Верде та Каньйона Чако співпадають у часі із тривалим періодом засухи у Басейні Сан-Хуан між 1130 та 1180 рр. «Недостатній рівень опадів та занадто високі податки для населення могли призвести до нестачі їжі. Навіть новітні на той час методи зрошування не могли побороти наслідки тривалої посухи. Схоже, що всі ці умови спровокували повільну соціальну дезінтеграцію Чако та навколишніх племен. Люди просто розбрелися».

А ось ще чотири давні цивілізації, що зникли внаслідок змін клімату. Їхні екологічні умови можуть значно різнитися від умов, які є сьогодні, але історії їхніх цивілізацій мають життєво важливе послання із минулого.

Кхмерська імперія або Камбуджадеша

Храм Та Прум в Ангкорі, Камбоджа 
(Фото: Дмитро Кущ/Shutterstock)

Ангкор-Ват , місто-храм, що було засноване у дев'ятому столітті, колись представляло собою найбільший у світі доіндустріальний урбаністичний центр. Місто славилося своїми безмежними багатствами, розкішною культурною спадщиною та архітектурою, а також надскладною мережею водогону та резервуарів чи «барай», що забезпечували найефективніше відведення води у період літніх мусонів.

Тим не менш, вже до початку 15 століття це прекрасне місто спустошила екологічна переексплуатація та руйнівна водна криза, спричинена тяжкими кліматичними коливаннями.

Вчений Мері Бет Дей розповіла LiveScience: «Ангкор може бути приклад ом того, як технології не завжди здатні попередити складні часи нестабільності . Місто мало дуже добре сплановану мережу водопостачання, але ці передові на той час технології не допомогли цивілізації вистояти у складних кліматичний умовах.»

Поселення Скандинавських Вікінгів уҐренландії

Сучасна реконструкція церкви Тьйодгільди в Браттаглід, Ґренландія
(Фото: Bildagentur Zoonar GmbH/Shutterstock)

Вже давно доведено, що Христофора Колумба, який вважається, першим європейцем, що відкрив Північну Америку, випередили Вікінги на більше ніж 500 років. Перші поселенці на півдні Ґренландії почувалися чудово у цих суворих умовах протягом тривалого часу, але раптово близько 14 ст. їхня цивілізація почала занепадати.

Науковці та історики вивели декілька теорій, серед яких є також пояснення можливих причин занепаду, що були спричинені саме кліматичними змінами. Скандинавські Вікінги прибули на береги Ґренландії десь у період Середньовічного кліматичного оптимуму, що тривав від 800 до 1200 рр. н.е. У цей період клімат зазвичай суворої Ґренландії раптово став м'яким та придатним для ведення сільського господарства. Тим не менш, десь із 14 по 15 ст. настав «Малий льодовиковий період», що спровокував занепад поселень. До середини 1500 рр. всі поселення Скандинавів мігрували у пошуках тепліших країв.

Індська цивілізація на території сучасного Пакистану

Руїни Мохенджо-Даро, в Пакистані, у провінції Сінд
(Фото: suronin/Shutterstock)

Інша назва – Цивілізація Хараппа, поселення, що процвітало у бронзову добу, з населенням більше 5 мільйонів жителів. Цивілізація відрізнялася продуманим плануванням та системою водопостачання. Два головних міста цієї цивілізації – Мохенджо-Даро (на фото) та Хараппа. Вперше їх відкрили та відкопали ще у 19 ст.

Але що ж призвело до їхнього занепаду? Відповідь проста – два століття безперервної засухи. Такого висновку вчені дійшли, вивчивши осадову породу озера, що колись звалося Котла Дахар. У Scientific American пояснюються всі деталі знахідок:

«Котла Дахар – це закритий басейн, заповнений дощовою водою та стічними водами, що не має витоку. Опади та випаровування – це єдині чинники впливу на об'єм цього басейну. Під час посухи кисень-16, що є легшим за кисень-18, випаровується швидше, тож, як наслідок, залишки води у озері, а також мушлі равликів збагачувалися киснем-18. Команда, що займалася реконструкцією, довела присутність незначної кількості кисню-18 у період між 4200 та 4000 років тому. Тож опади, як передбачається, у цей період значно скоротилися. Більше того, ці дані також доводять, що літні мусони зникли на період майже 200 років».

Такий період занепаду також співпадає із засушливими періодами у древніх Єгипті та Греції.

Цивілізація Майя у древній Мексиці

Руїни Майя у Тулун, Мексика 
(Фото DC_Aperture/Shutterstock)

Вчені роками намагалися розгадати загадку занепаду цивілізації Майя у період 8-9 ст. Більше того, вчені наголошували, що це був не «технічний» занепад цивілізації. Історія таїла свої загадки у покинутих Майя величних пірамідах, палацах та обсерваторіях.

Існує безліч теорій та спроб пояснити те, що сталося, – від епідемій до іноземного вторгнення. Основна теорія, тим не менш, говорить про зміни клімату, що призвели до найпосушливішого періоду, що тривав понад 2 століття.

Більшість великих міст Майя були розташовані у місцях сезонних пустель, а це робило жителів залежними від комплексних систем зберігання дощової води. Будь-які коливання річних опадів означали жахливі наслідки. Тож тривала посуха призвела до того, що місцеве населення розбрелося у пошуках кращих країв.

Автор: Кейті Лірі (Catie Leary)