Чи може економіка зростати одночасно зі зменшенням викидів? Докази свідчать - так

Протягом ХХ століття світова економіка живилася спалюванням вугілля на фабриках і заводах та бензину у літаках, поїздах та автівках. Чим більше вугілля та нафти спалювала країна  -  тим самим викидаючи більше парникових газів  -  тим швидше зростала економіка.  Тепер є ознаки того, що ВВП та викиди не завжди зростають одночасно, тож настав час розділити їх. 

Фото: Потяг відправляється з Лондона, 1952 рік.  Англія, місце зародження промислової революції, скорочувала свою промисловість, зачиняючи фабрики та сталеливарні заводи.  Здавалося логічним, що будь-яка політика, спрямована на зменшення викидів, спричинила б економічний спад.

Тепер є ознаки того, що ВВП та викиди не завжди зростають одночасно, тож настав час розділити їх. Минулого року, вперше за 40 років, протягом яких реєструвалися обидва показники, дослідження Міжнародного енергетичного агентства показало, що 2014 року світовий ВВП зріс, але світові викиди вуглецю припинили зростання. Економісти зраділи, але вони також усвідомлювали, що це може бути просто аномальне відхилення.

Але дослідження, опубліковане Міжнародним енергетичним агентством минулого місяця, показало, що тенденція тривала і 2015 року. Натаніель Аден (Nathaniel Aden), дослідник з Інституту світових ресурсів, «мозкового центру» Вашингтона, виявив, що з початку ХХІ століття 21 країна, включно з США, цілковито відокремили свій економічний розвиток від викидів вуглецю. У тих країнах, де ВВП за останні 15 років зріс, вуглецеве забруднення зменшилося.

Відокремлення: Сполучені Штати

У той час як ВВП США зріс на 28% з 2000 року, рівень викидів вуглецю зменшився на 6%.
Індексовано до 100 у 2000 році.

Джерело: Інститут світових ресурсів

«Це надихає і свідчить про те, що країни можуть розірвати історичний зв'язок між економічним зростанням та викидами парникових газів»,  -  сказав Аден.

На жаль, більш ніж 170 країн ще не здійснили такого відокремлення. Вони йдуть традиційним шляхом зростання, прямо пов'язаного з вуглецевим забрудненням. До їх числа входять: Китай, Індія, Бразилія та Індонезія.

Відокремлення у 21 країні не є достатнім для порятунку планети. За 15 років спостережень країни з відокремленням знизили викиди майже на 1 млрд тонн  -  але загальні світові викиди зросли приблизно на 10 млрд тонн.

Питання ось у чому: чи може те, що відбулося у 21 країні, бути зразком для решти світу. Майже усі ці країни є європейськими, але не всі належать до «Великої двадцятки». Це Болгарія, Румунія та Узбекістан.

Паризька кліматична угода зобов'язує майже кожну країну боротися зі змінами клімату  -  і постійно збільшувати інтенсивність своїх дій протягом майбутніх десятиліть. Але країни, які досягли значних успіхів у відокремленні, зазвичай неохоче скорочують викиди, якщо це може призвести до економічних втрат.

Відокремлення: Швейцарія  

З 21 країни, що змогли зменшити викиди вуглецю та надалі розвивати свою економіку, Швейцарія впоралася найкраще.
Індексовано до 100 у 2000 році.

Джерело: Інститут світових ресурсів

У США відокремлення викидів та економічного зростання було спричинено збільшенням використання природного газу, який під час спалювання виділяє вдвічі менше вуглецю, аніж вугілля. Надлишок дешевого газу витіснив вугілля з енергосистем загального користування. Ще одна причина відокремлення  -  покращення енергозберігаючих технологій.

Тенденція до відокремлення торкнулася навіть промислового сектору США. Аден виявив, що з 2000 по 2014 роки викиди вуглецю, котрі стосуються енергетики, впали на 16% у промисловому секторі, у той час як економічна активність зросла на 9%.

Але відокремлення може зашкодити людському ресурсу. За словами Адена, навіть якщо промисловий сектор за ці роки зріс, використання енергоефективних технологій на американських фабриках було однією з причин скорочення кількості робочих місць на 21%.

Економікам невеликих країн відокремлення зашкодило менше. Економіка Швеції зросла на 31%, а викиди зменшилися на 8% , підтримуючи довготривалу тенденцію, котра з'явилася 1991 року після запровадження податків на викиди вуглецю. Зараз Швеція отримує майже половину своєї електроенергії з атомних електростанцій, котрі не мають викидів, і 35% з відновлюваних джерел, переважно гідроелектростанцій.

Але в країнах з потужними економіками, які прагнуть такого відокремлення, виникають суперечливі питання . Наприклад: чи не зросте забруднення в інших місцях? З 2000 до 2014 року у Великобританії викиди зменшилися на 20%, у той час як ВВП зріс на 27% . Це було результатом деіндустріалізації у країні, в якій почалася промислова революція. У той час як британський фінансовий сектор та сектор послуг зростали, а вугільні шахти, млини та сталеливарні заводи зачинялися, деякі виробництва перемістилися до Китаю, який став найбільшою країною-забрудником у світі.

Згідно дослідження Адена, з 2000 року ВВП Китаю зріс на 270%, а викиди вуглецю на 178%. Але є ознаки, хоча й доволі умовні, що навіть у Китаї починається відокремлення.

Економіка росте разом з викидами вуглецю

Загалом у світі викиди вуглецю зростають одночасно з розвитком країн та збільшенням кількості фабрик, електростанцій та транспорту. Але ці дві тенденції уже не рухаються в парі. 
Індексовано до 100 у 1975 році.

Джерело: Інститут світових ресурсів

У доповіді, опублікованій минулого місяця у журналі Climate Policy, двоє британських дослідників показали, що викиди у Китаї досягли максимуму в 2014 році, а тепер повільно спадають. Ми не можемо знати напевне, оскільки звіти, подані Китаєм, можуть бути неправдивими. Але якщо це правда, і китайська економіка йде шляхом хоча б невеликого зростання, це може мати значні наслідки для майбутнього кліматичних змін. 

«Питання у тому, чи насправді Китай вийшов зі складного становища»,  -  розповідає Аден.

Значна частка промисловості, котра зникла в Англії, перемістилася до таких місць, як Китай. На фото: завод у Шаньсі, що працює на вугіллі
Фото: Kevin Frayer/Getty Images

Відокремлення також створює іншу проблему. «Країни, що досягли відокремлення, є деіндустріалізованими  -  і це збільшило нерівність доходів,    -  сказав в інтерв'ю сенатор США Білл Кессіді (Bill Cassidy).  -  Одним із недосліджених явищ є можливості працевлаштування для цих родин. З'являться незаплановані наслідки значного скорочення їхніх доходів» .

Тим часом деякі економісти лівого спрямування досі вважають , що це нормально  -  і що єдиним шляхом до реального зниження викидів є прийняти такий удар по економіці.

«Я не кажу, що відокремлення є неможливим, але ми маємо бути скептиками»,  -  стверджує Гіоргос Калліс (Giorgos Kallis), економіст університету Барселони.    -   «Я не вірю, що економіка, яка живиться відновлювальною енергією, здатна підтримувати сталий рівень зростання економіки. Якщо ми справді збираємося зменшити викиди, то не повинні мріяти про подвоєння економічного зростання кожні 35 років. Ми маємо спитати себе: чи впораємося ми без зростання?»

Але Аден залишається оптимістом: «Можливо, зараз ми на межі переходного періоду, в якому цей зв'язок нарешті буде розірвано».

Корал Дейвенпорт (Coral Davenport)