Чим дихати, щоб не захворіти?

Чисте повітряПовітря — головний продукт споживання, а його наявність — основна умова існування. Тож забруднення атмосфери негативно впливає на здоров’я людей і тварин, стан рослинного покриву та екосистем.

Серед населених пунктів нашої країни найбільшого антропогенного навантаження зазнали 15 міст, зокрема Кривий Ріг, Маріуполь, Зеленодольськ, Бурштин, Енергодар, на які припадає 56,7% забруднюючих речовин в атмосферне повітря загального їх обсягу. Це й не дивно, бо основні забруднювачі повітря — підприємства металургії, теплової енергетики, вугільної, нафтогазовидобувної, цементної промисловості.

Вплив забруднень на організм людини багатоманітний і залежить від його різновиду, концентрації, тривалості й періодичності впливу. Залежно від дози, часу й характеру впливу хімічних забруднень в організмі розвиваються гострі або хронічні отруєння, а також віддалені хвороботворні патологічні процеси. Патологічні явища в нервовій системі в більш віддалений після хімічних впливів період спричиняють такі хвороби, як паркінсонізм, поліневрит, парез та параліч, психоз; у серцево-судинній системі — інфаркт, коронарна недостатність тощо. Віддалений ефект із наслідками — канцерогенез (злоякісні новоутворення), мутагенез (порушення спадковості на генетичному рівні), ембріонотропна (на внутрішній плід) дія отрут. Про значення віддалених ефектів можна судити за статистикою смертності від серцево-судинних патологій (приблизно 50%), злоякісних утворень (майже 20%) у промислово розвинених містах.

Читати також: Якість повітря в містах неухильно знижується

Не до кінця вирішеними є питання моніторингу твердих частинок у повітрі PM10 мікрограм і PM2,5 мікрограм, інформація про які вперше опублікована у статистичних джерелах в 2016 році. Слід зазначити, що тверді мікрочастинки (PM), які потрапляють в атмосферу під час спалювання викопних видів палива і природних пожеж, завдають шкоди людині й призводять до забруднення матеріалів і пошкодження об’єктів культури. Вони впливають на більшу кількість людей, ніж будь-який інший забруднювач повітря. Основні компоненти мікрочастинок — сульфати, нітрати, аміак, хлористий натрій, вуглець, мінеральний пил і вода.

Озон на рівні земної поверхні (не плутати з озоновим шаром у верхніх шарах атмосфери), що міститься в повітрі в надмірній кількості, може згубно впливати на здоров’я людей. Зокрема призводити до проблем з диханням, спровокувати астму, знизити легеневу функцію і спричинити хвороби легенів. Нині озон — один із забруднювачів повітря, що спричиняють найбільше занепокоєння в Європі. Дослідження тамтешніх фахівців свідчать про зростання щоденної смертності на 0,3% і смертності від хвороб серця на 0,4% за умови підвищення рівня вмісту в повітрі озону на 10 мг/м3. 

Читати також: Боротьба із забрудненням повітря може щороку рятувати півтора мільйона людей від передчасної смерті

Рівень забруднення атмосфери, який визначають в Україні, класифікується переважно відносно забруднення СО2. А у високорозвинених країнах його визначають залежно від рівня ризику для людини. Це передбачає, що до підприємства, яке здійснює викиди в населених пунктах, висувають жорсткіші вимоги. Це потребує вдосконалення інституційного забезпечення якості атмосферного повітря.

Не вирішено питання моніторингу твердих частинок у повітрі PM10 мікрограмів і PM2,5 мікрограмів. Тверді частинки впливають на більшу кількість людей, ніж будь-який інший забруднювач повітря. Нема обліку озону на рівні земної поверхні, який згубно позначається на здоров’ї людей. Це потребує, згідно з директивою Європейського парламенту та Ради Європи від 21 травня 2008 року «Про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи», організувати в обов’язковому порядку фіксовані вимірювання для зон та агломерацій, у яких довгострокові норми концентрації озону чи оцінка стану інших забруднюючих речовин перевищують допустимі межі. 

Серед проблем оздоровлення повітря першочергова — адаптація українського екологічного законодавства до законодавства ЄС щодо якості атмосферного повітря. Адже в Україні створено такі умови, що підприємствам не вигідно підвищувати екологічну ефективність, що потребує гармонізації законодавства, моніторингу визначення рівня шкідливих викидів на виробництві, мотивування до екологізації підприємств, організацій та закладів. Важлива проблема — недосконалість інституційного чинника в екологічному розвитку. Зокрема це стосується розпорошення обов’язків контролю за станом довкілля між різними міністерствами і відомствами.

Проблема охорони атмосферного повітря системна. Вона потребує встановлення стандартів якості повітря, дотримання єдиних критеріїв та єдиного підходу до її оцінки. Оцінюючи якість повітря, потрібно брати до уваги кількість населення та екосистем, що зазнають забруднення. Отже, доцільно класифікувати території країни на зони й агломерації залежно від щільності населення, як вимагає європейська директива.

Транспорт в Україні

Коли велосипед конкуруватиме з іншими видами транспорту, повітря стане чистішим.
npr.org

Як очистити повітря

  • впровадження чистих технологій, що сприятимуть зменшенню викидів із промислових димарів;
  • збільшення частки екологічно чистих видів транспорту, зокрема надання пріоритетності швидкісному міському електротранспорту, пішохідним і велосипедним доріжкам у містах, а також міжміським перевезенням залізничним транспортом; перехід до використання транспортних засобів із чистішими дизельними двигунами та з низьким рівнем викидів;
  • проектування і будівництво енергоефективних будинків, що зменшить використання палива на їх опалення, тобто обсяги викидів в атмосферне повітря від його спалювання;
  • ширше використання видів палива з низьким рівнем викидів (біопалива) й альтернативних джерел енергії, що не потребують спалювання (енергія вітру, сонця і води), а також установок для комбінованого виробництва тепла й енергії;
  • вловлювання метану в місцях утилізації відходів і використання його як біогазу; розроблення і впровадження стратегій щодо зменшення відходів, їх сортування, рециклінгу, а також використання методів біологічної утилізації відходів (для одержання біогазу), що є альтернативою простому спалюванню; використання технологій спалювання твердих відходів із жорстким контролем викидів.

 Анатолій СТЕПАНЕНКО,
доктор географічних наук,

Алла ОМЕЛЬЧЕНКО,
кандидат економічних наук

Поділитись в соціальних мережах: