Девід Хольйоаке: “Мистецтво та культура — відсутні ланки на шляху до перемоги кліматичного руху”

Автор статті Девід Хольйоаке  - співзасновник Forever Swarm, адвокат та експерт із законодавства, що стосується кліматичної зміни та прав; практикуючий і публікований композитор, зосереджений на питаннях екологічного колапсу.  Рух кліматичних змін зіштовхується з проблемою. У той час як кампанії та пропагандистські групи світу продовжують боротися проти кліматичної кризи – і роблять величезні успіхи в тому, щоб їхні голоси були почуті – цей світ політиків та активістів кліматичного руху досі не говорить до світу мистецтва та культури.

Однак вражає те, що досі практично не існує культурного відгуку на найбільшу загрозу людській цивілізації.

Це стосується як і “творінь високого мистецтва”, так і мейстрімових культурних каналів: фільмів, дизайну, романів, моди та популярної музики.

Читати також:  Вів'єн Вествуд на тему моди та фрекінгу

Це також справедливо і для нашої кампанії NGO (недержавна організація). Коли кліматичні кампанії використовують “мистецтво”, зазвичай ідеться швидше про “трюки” або змучені фото полярних ведмедів на крижинах. За декількома винятками, “мистецтво” не використовують, оскільки такі трюки не в змозі ввірватися в культурний матеріал.

Порівняйте це з іншими кампаніями за кардинальні зміни, які перемогли в сучасній історії.

Американський рух за цивільні права, до прикладу. Пісні Свободи африканських американців об’єднали та надихнули мільйони неспокійних душ та згуртували інших заодно. Такі пісні, як “Не відступайте від мети” (“Keep your eyes on the prize”) та “Ми здолаємо” (“We shall overcome”) аж до репертуару Ніни Саймон та інших, зробили революцію в єднанні, енергії та масштабі руху за цивільні права.

Сила та доступність музики дозволяють кожному бути частиною руху, з піснями, які часто виконують під час або стосовно політичних подій. Відомий приклад ранніх 1960-х – Фенні Лу Хамер.

Кліматичній спільноті ніколи не бракує слів, але вони так часто почуваються втомленими та вичерпаними. Згадайте слова співака-активіста та еколога Пітера Сігера: “Мистецтво може допомогти нам перескочити мовний бар’єр”. І він говорив не лише про музику.

Читати також:  На що схожий звук зміни клімату?

Мексиканський еквівалент Руху за громадянські права (Чікано) розвинув окрему мистецьку форму. Вона об’єднує естетику, знакові образи та розписи, які проникають значно краще, аніж слова, факти, інфографіки та трюки.

Що змінилося зараз? І чому нам не вдалось, за великим рахунком, поєднати заклик до термінових кліматичних дій із культурним простором?

Клімат – це зовсім інакший вид кампанії, безперечно. Але це все лише як потреба в емоціоналізації, відновленні сил і надії, як і було з рухом за цивільні права до кінця 1950-х.

Де наші впливові люди в культурі та митці в авангарді нового світового порядку, в який має вступити кліматична криза? Де скоординовані зусилля митців, дизайнерів і музикантів, які б допомагали роздмухувати обмеження та інші кліматичні кампанії? Де сьогодні цей величний утопічний культурний рух, в який вписують історію клімату?

]]> Forever Swarm ]]> прагне заповнити цю прогалину.

Є багато причин того, чому ми досі бачимо мейнстрімовий культурний відгук на кліматичну зміну. Частиною відповіді є звичайна з агальна плутанина стосовно фактів, створена великими нафтовими компаніями і не розкрита у медіа просторі донедавна. І психо логічна тенденція до заперечення і прийняття бажаного за дійсне   (наука врятує нас).

Але також існує і глибша відповідь: кліматична спільнота ані пропонує творцям культури переконливого бачення альтернативного світу, до якого прагне, ні запрошує їх допомогти у спільній мрії. Краще майбутнє вимагає кращих мрій .

Це, мабуть, одна з відмінностей руху за громадянські права – вони могли побачити та сформулювати свій альтернативний погляд на світ. Ми, в кліматичному русі, сформулювали лише частину майбутнього світу, до якого прагнемо – до 2015 року або пізніше.

Нам усе зрозуміло щодо чистої енергії і транспорту. Але як щодо іншої частини життя, споживання, інших секторів економіки ? Ми ще не уявили собі магнетичну нову позитивну історію людського щастя, яка пов’язує соціальний добробут із численними й радикальними змінами стилю життя та економічними змінами, необхідними для розблокування зменшення викидів, необхідних в інших секторах до 2050 року або трохи згодом. Як щодо їжі й сільського господарства, споживання та самої ідеї купувати не тільки ефективніше, але й менше взагалі.

А як стосовно змін цінностей, переосмислення процвітання , як багато хто це називає? Цей зсув стане потрібним для підтримки політики змін в середньостроковій перспективі, при забезпеченні політичного мандата для безпосередніх завдань залишити викопне паливо в землі, для укладення міжнародної угоди.

Але не все втрачено. З наближенням саміту ООН з клімату в Парижі в грудні цього року все ще є можливі області зближення. Зобов’язання щодо шляхів довгострокової ґрунтовної декарбонізації важливі для врахування політичного імпульсу, для прокладення довгострокового шляху до необхідної мети – декарбонізувати наші економіки незадовго після 2050 року.

Більшість країн ще не склали навіть бажаних довгострокових планів декарбонізації, за винятком ЄС, який має принаймні основні показники того, як поєднуються шляхи 2030 і 2050 років.

Ми всі знаємо про труднощі процесу кліматичного руху, навіть зі збереженням адекватних короткострокових погоджень і потреби в негайних заходах. Але що, коли одна з причин ухиляння посередників від довгострокових питань – у тому, що ніхто з нас ще не може осягнути чи уявити собі, що таке економіка, майже позбавлена вуглецю?

Forever Swarm вірить, що необхідне творче оновлення в мистецтві і підключенні кампаній до культурного полотна.

Це час завербувати митців та творців до праці, щоб вони допомогли пробитись розумним кліматичним повідомленням. Це час для художників, режисерів і письменників, щоб стати до роботи пояснення більш цілісного, позитивного бачення майбутнього.

Читати також:  Залиште це в землі: вірш Керол Енн Даффі

Це час для дослідження щастя, нової економіки та визначень особистого і колективного успіху у вуглецево-обмеженому світі. Світі, в якому економіка служить людському розквіту, добробуту та виживанню у все більш ворожому кліматі, а не богу зростання ВВП . Це час, щоб протистояти нашому колективному страху, який відділяє нас від майбутнього.

А як щодо ролі художників , яку вони можуть грати в окремій кампанії? Звільнення швидко зростає – захопливий проблиск надії. Уявіть собі, як вона зможе рости ще швидше, коли буде сформульованою і її символізуватимуть знакова об’єднувальна образність, емоційне натхнення від мистецьких творів, пісні та дизайн, що з’являться і стануть нормою на різноманітних популярних каналах?

Читати також:  Як мистецтво і спорт надихають боротися зі зміною клімату: 13 способів

Давно доведено, що люди більше вирішують не раціонально, а відповідно до емоційних та підсвідомих чинників і рамок цінностей. Із визнанням цього факту обмеження інфографіки почало вражати. Можливо, це час для того, щоб кліматичний рух переглянув силу мистецтва.