Форум «Кліматична освіта 2016»: Вчитися вчити

З 10 по 12 серпня у Києві тривав перший форум «Кліматична освіта», організований громадськими організаціями  « Світ освіт »  та  « Зелена хвиля »  за підтримки Національого Екологічного Центру України. Захід для працівників формальної та неформальної освіти відвідала і наша журналістка Еліна Сардалова.

Фото: Відкриття форуму

У приміщенні біля актової зали Інституту післядипломної освіти ім. Тараса Шевченка задушливо й спекотно. Воно й не дивно – скоро середина серпня, найтепліша пора року. Власне, з цього приводу ми тут і зібралися.

Після вітальної кави всі займають свої місця в залі, де починається перша лекційна сесія. Її відкривають ті, кому належить ідея заходу: Олександра Халаїм (виконавчий директор ГО  « Зелена хвиля » ), Катерина Мірошниченко (виконавчий директор ГО  « Світ освіт » ) та Надія Артем’єва (координаторка програми Climate Forum East II) . Пані Надія зазначає, що необхідність розвивати кліматичну освіту витікає зі становища, в якому опинилося людство:

–  Ми  –  ті, хто живе на початку 21-го століття,  –  є першими, хто відчуває на собі зміни клімату,   –  каже вона.  –  Але в той же час ми  –  останні, хто може щось зробити, аби зупинити цей процес і адаптуватися до актуальних змін.

Тема першої сесії – досвід міжнародних організацій в сфері екоосвіти . Представниця посольства Норвегії Марія Дишльовська розказала, як відбувається залучення дітей Королівства до дискусії про клімат  –  у буквальному сенсі:

–  Учні мають завдання  –  підготуватися до міжнародної конференції з питань зміни клімату, що проходитиме у школі,  –   розповідає вона.   –  Вони обирають, кого представляти: Бразилію, Китай чи Сполучені Штати Америки, також можуть репрезентувати міжнародні організації, як, наприклад, Ґрінпіс, або нафтовидобувні підприємства. Вони повинні провести дебати про глобальне потепління та проблеми навколишнього середовища, а також знайти шляхи вирішення.

Тетяна Карпюк, координаторка з екоосвіти Всесвітнього фонду дикої природи в Україні , наводить приклад британського навчального посібника , який називає  « найбільшим ресурсом в сфері кліматичної освіти »   –  пакет вправ та ідей для дітей віком від 4 до 11 років.

Набагато частіше, ніж слово  « екологічний » , тут можна почути словосполучення  « сталий розвиток » . Це більш широкий термін, що був сформульований ще у 1987 році головою Міжнародної комісії з питань екології та розвитку Гру Харлем Брутланд і означає розвиток, який задовольняє поточні потреби, не шкодячи при цьому майбутнім поколінням.

Після лекційних сесій учасники збираються в сусідній із актовою залі на захід формату World Cafe . Доповідачі  –  семеро представників формальної та неформальної освіти з усієї країни  –  сидять за столами, а їхні колеги групами переходять від одного столу до іншого. Таким чином обмін досвідом та ідеями відбувається на більш особистому рівні, ніж коли доповіді читаються з-за кафедри.

Здається, востаннє я бачила стільки вчителів в одному місці на своєму випускному. На форум з’їхалося 109 учасників із 36 міст. Здебільшого це  –  жінки, від поважних ветеранок української освіти до молодих педагогів. Всупереч очікуванням, не всі вони викладають природничі науки: наприклад, пані Арина читає українську мову та літературу в середній школі міста Дружківка, що у Донецькій області.

–  У мене не дуже великий стаж  –  два роки,  –   розповідає вона, коли перша група підходить до її столу.   –  А темою екології я зацікавилася в квітні, коли потрапила на тренінг із енергозбереження.

Вчителька наводить приклади творів з української та зарубіжної літератури, що порушують питання кліматичних змін:

–  Наприклад, в п’ятому класі діти вивчають повість-казку Галини Малик  « Пригоди Алі в країні Недоладії » . Учні мають завдання: знайти вислови, які стосуються саме кліматичних умов цієї країни, та скласти правила для жителів, щоб вони могли покращити стан довкілля.

 

Арина Левченко

За сусіднім столом сидить чоловік середніх років. Це Микола Близнюк з Косова, Івано-Франківська область, керівник організації  « Центр громадських ініціатив » . На питання однієї зі слухачок, чому вирішив зайнятися екологією, згадує:

–  Я вчився в Чернівцях, і там у 1988 році стався викид талію, діти почали лисіти. Це була така біда, екологічна катастрофа. Ми у 1996-му вирішили створити екологічну організацію, вона називалася  « Едельвейс » . Займалися благоустроєм, дендропарками. Так і пішло.

Освіта як рішення

Другий день лекцій починається із виступу Надії Артем’євої, координаторки програми Climate Forum East II. Я на нього не встигаю, але пані Надія знаходить час поспілкуватися зі мною пізніше.

–  Безумовно, можна вийти на вулицю і спостерігати явні прояви зміни клімату, але ви не зможете побачити загальної картини,  –  каже вона.  –  НЕЦУ ж має близько 20 філій в різних містах України, ми також співпрацюємо із Гідрометцентром, його експерти надають нам інформацію. Проявами зміни клімату можна назвати не тільки зріст середньої температури, а й стрімкі перепади: наприклад, протягом кількох днів стоїть спека, а потім температура раптом падає до 20 градусів.

Надія Артем’єва

Щодо Паризької угоди, ратифікованої Верховною Радою місяць тому, пані Надія висловлює стриманий оптимізм:

–  Перед ратифікацією Міністерство екології проводило кілька круглих столів. Наразі робота в цьому напрямку тільки розпочинається, конкретних результатів поки немає. Та я бачу певні позитивні тенденції  –  Міністерство співпрацює, намагається дослухатися до нас. Звісно, кадрові зміни не найкращим чином впливають на ситуцію, але вони тримають із нами контакт.

Тим не менш форум, який зібрав освітян, є повністю громадською ініціативою. Його координаторки Олександра Халаїм та Катерина Мірошніченко розповідають, що все почалося із необхідності презентувати результат спільної роботи  –  посібник  « Граючи, змінимо світ: екологічні ігри для молоді » .

–  Усіляких матеріалів на екологічну тематику багато  –  іноді вони займають полиці, де вкриваються пилом ,  –  аргументує пані Олександра.  –   Тому ми вирішили зібрати на конкурсній основі реальних практиків, які будуть впроваджувати ці ігри у свою навчально-освітню діяльність. Наші партнери, які підтримують нас фінансово, НЕЦУ, сказали: добре, дівчата, тоді давайте ви зробите цей форум на такому рівні, щоб залучити туди представників формальної та неформальної освіти, представників вишів, і створити платформу для спілкування на тему кліматичної освіти.

–  Коли з'являється певна ідея, її треба реалізовувати одразу ,  –  додає її колега пані Катерина.  –   З цим форумом в нас було обмеження по часу, тому що ми не могли відкласти його на вересень  –  освітяни були б зайняті. Тож мали підготуватись у дуже стислі терміни.

 

Катерина Мірошніченко

Основна мета заходу в його готовому вигляді  –  це спілкування між людьми, що працюють в різних галузях і по-різному долучаються до кліматичного дискурсу, але об’єднані спільною метою.

–  Склалася така ситуація, що науковці та громадські діячі працюють окремо ,  –  пояснює пані Олександра. - Ми спробували залучити експертів, які знаються на проявах зміни клімату в Україні, щоб вони доступною мовою донесли ці факти до освітян, а ті могли більш якісно розповідати про цю проблему.

 

Олександра Халаїм

Крім того, за її словами, важливу роль грає спілкування між самими вчителями. Деякі з них вже були знайомі між собою до Форуму, як, наприклад, Тамара Газда, заступниця з виховної роботи однієї зі шкіл Хмельницького, та Ольга Крутова-Оникієнко, вчителька хімії, біології та екології з Шостки, що на Сумщині. Вони брали участь у програмі Spare Energy Hub, що стартувала навесні, і дізналися про можливість подати заявку від колег.

–  Працівникам шкіл буває дуже важко знайти корисні зв'язки, а за допомогою цього форуму за два дні я знайшла більше контактів, ніж за цілий рік , - тішиться пані Ольга.  –   Щиро дякую організаторам, тому що знайшла тут не тільки однодумців, а й людей, з якими ми вже домовилися про власні, спільні проекти учнів та шкіл.

Пані Тамара зазначає те, на що звернули увагу і організаторки  –  різноманітну географію шкіл та організацій, які представлені учасниками:

–  Моя особиста величезна подяка тим людям, які сьогодні приїхали зі Сходу, які живуть в зоні конфлікту, але знаходять в собі сили продовжувати свою роботу. І нам всім дуже хочеться миру, щоб вони повернулися до своїх домівок і працювали над зміною клімату вже в мирних умовах.

 

Освітянки Ольга Крутова-Оникієнко та Тамара Газда

А на третій день, перед закриттям форуму, було роздано близько 120 примірників посібника «Граючи, змінимо світ».

 

Обкладинка посібника  «Граючи, змінимо світ».
(Джерело фото: ГО  « Зелена хвиля »)

Відповідаючи на питання, чи планується проводити форум і надалі, Катерина Мірошніченко зізнається:

–  Ми цього хочемо, але поки що не плануємо. Та дуже сподіваємося, що наступного року зможемо знову зібрати цю аудиторію.

А Олександра Халаїм не приховує оптимізму:

– Є дуже великий запит, і, зважаючи на потенційну зацікавленість організацій, які могли б нас підтримати в цьому  –  думаю, в нас буде така можливість.

Закриття форуму

Захід проводився в рамках проекту Climate Forum East II за фінансової підтримки Європейської Комісії, Австрійської Агенції з Розвитку та Австрійського Червоного Хреста, за підтримки Національного Екологічного Центру України.

Читати також:  Інтерв'ю Людмили Довгаль , вчительки біології та екології Черкаської спеціалізованої школи №3 до першого форуму «Кліматична освіта»