Перераховуючи зміни клімату

Майбутнє людства залежить від чисел. І числа, які були опубліковані у вересневому дослідженні, – жахають. За допомогою простої арифметики вони відповідають на важливе питання: скільки ще викопного палива з усіх вугільних шахт та нафтових свердловин людство може спалити, щоб не допустити глобального потепління і «підсмаження планети».

Фото: canadiandimension.com

Іншими словами: якщо нашою метою є не допущення підняття температури Землі більше ніж на два градуси за Цельсієм, то які мають бути обсяги видобутку палива?

І відповідь: нуль.

Все вірно: якщо ми серйозно поставимося до попередження катастрофічного потепління, ми не зможемо розробляти нові вугільні шахти, бурити нафтові свердловини та будувати нафтопроводи . Нічого. Ми використали усі можливості до збільшення обсягів використання викопного палива. Єдиною надією є швидкий і керований спад у вуглецевій промисловості.

Нові цифри вражають. Лише чотири роки тому було написане ессе « Нова жахлива математика глобального потепління », яке базувалось на дослідженні лондонського центру Carbon Tracker Initiative. Тоді дослідження показало, що резерви вугілля, нафти і газу, які існують у світі, містять у 5 разів більше карбону, ніж ми можемо спалити, якщо хочемо попередити підняття температури на 2⁰С. Це означає, що якщо енергетичні компанії все ж використають усі свої запаси, то температура Землі збільшиться на 10⁰С. Ці цифри посприяли розгортанню широкої кампанії з відмови від викопного палива серед університетів, церков та фондів. І з того часу ця позиція стала загальноприйнятою: багато фінансистів та світових лідерів погоджуються, що людство має залишити більшу частину викопного палива під землею.

Але нові числа є ще більш вражаючими. Це зображено у доповіді вашингтонського центру Oil Change International (OCI), який використовує дані норвезьких енергетичних консультантів Rystad. За 54 000 доларів Rystad продасть кому завгодно свої підрахунки існуючих запасів викопного палива. Більшість їхніх клієнтів – нафтові компанії, інвестиційні банки, урядові організації. Але OCI потребувало ці дані для того, щоб з’ясувати на скільки ми близькі до катастрофи.

Вчені стверджують, що ми можемо викинути 800 гігатонн СО2 в атмосферу, однак буде дві третини вірогідності, що потепління на 2⁰С не відбудеться. Але дані Rystad показують, що наразі по всьому світу вуглецева промисловість працює з викидами 942 гігатонн СО2. Тому математична проблема є досить простою і виглядає наступним чином:

942 > 800

«Ми виявили, що якщо спалити весь карбон з вже розроблених шахтах, то підняття температури не уникнути», – каже Стівен Кретцманн (Stephen Kretzmann), виконавчий директор OCI.

Що ще гірше: раніше 2⁰С були межею допустимого зростання температур. Але вчені тепер стверджують, що межа є нижчою за 2⁰С. Вже відбулося потепління майже на 1⁰С і це спричинило танення льодів Арктики, знищення великої площі коралів і утворення жахливих посух та повеней.

Ілюстрація Ніла Вебба (Neil Webb)

Останні липень та серпень були найспекотнішими місяцями, які будь-коли фіксувалися у історії нашої планети, і вчені майже впевнені, що ці місяці були найспекотнішими в історії людства. У місцях таких як Басра, Ірак, де, можливо, колись розташовувався райський сад, цього року було зафіксовано 129 градусів по Фаренгейту, ця температура наближається до значень, за яких люди не можуть існувати.

Отже, минулого року, коли світові лідери зустрічалися у Парижі, був встановлений новий ліміт: будуть зроблені спроби, щоб утримати ріст температур на рівні 1,5⁰С. І для того, щоб досягти цієї мети може бути викинуто у атмосферу 353 гігатонн СО2. Тому давайте порахуємо знов:

942 > 353

Набагато більше. Для того, щоб досягти мети, яку було поставлено у Парижі , необхідно закрити всі вугільні шахти і деякі родовища нафти задовго до того, як вони будуть вичерпані.

Кретцманн зазначає: «Життя за умов Паризької угоди означає, що ми повинні розпочати кероване скорочення вугільної промисловості негайно. І скерувати його у найшвидший спосіб».

«Кероване скорочення» означає, що ми маємо зупинити видобуток завтра; ми можемо видобувати паливо з існуючих шахт та свердловин. Але ми не можемо розробляти нові , навіть ті, про які нам уже відомо, навіть ті, що знаходяться поблизу від вже розроблених.

Тільки у США існуючі шахти та нафтові свердловини продукують викиди, що містять 86 млрд тонн викидів карбону. Цього достатньо, щоб на 25% наблизитися до межі у 1,5⁰С. Але в США енергетична промисловість продовжує заплановану розробку свердловин і місць для фрекінгу, що додасть ще 51 млрд тонн викидів карбону. І якщо це допустити, то США самостійно використають 40% «вуглецевого бюджету» світу.

Нові цифри – погані новини для багатьох потужних гравців. Вуглецева промисловість побудувала свою бізнес-модель на ідеї безмежності ресурсів; їхні команди геологів постійно шукають нові місця розробки. У вересні Apache Corporation оголосила, що вони визначили нові родовища у Західному Техасі, де є поклади 3 млрд барелів нафти. Якщо ця нафта залишиться у землі, як передбачається Паризькою угодою, то витрати на видобувну галузь складуть десятки мільярдів доларів.

Зі зрозумілих причин, профспілки, які займаються бурінням та прокладанням трубопроводів, виступають проти змін. Наприклад, ситуація з нафтопроводом Dakota Access: у вересні, після того як охоронці з перцевими балончиками та собаками напали на корінних американців під час їхнього мирного протесту проти будівництва нафтопроводу на місці поховання предків, президент AFL-CIO Річард Трумка (Richard Trumka) закликав адміністрацію Обами продовжити будівництво. «Будівництво та ремонт трубопроодів, – за словами Трумка, – забезпечує якісні робочі місця для десятків тисяч кваліфікованих працівників». Представники профспілок погоджуються з такою позицією: «Ми не можемо просто відвернутися і сказати «Ні, це повинно лишитися у землі», це не повинно бути так просто».

І вони мають рацію. Було б набагато легше, якби все було так просто. Робочі дійсно покладаються на свою працю, і кожен з нас використовує викопне паливо для свого повсякденного життя. Але проблема проста. Числа – є числа, ми буквально не можемо продовжувати робити те, що ми робимо, якщо ми хочемо врятувати планету. І ми маємо «залишити це в землі».

Читати також:  Залиште це в землі: вірш Керол Енн Даффі

«Збереження у землі» не означає повну зупинку виробництва негайно. За словами Керцманна: «Якщо дозволити природне скорочення запасів палива з відкритих розробок, то до 2033 року відбудеться скорочення у використанні викопного палива на 50%». Це дає нам 17 років , поки свердловини, які ми вже зробили, повільно спорожніють, щоб замінити джерела палива на відновлювальні. Цього часу, певно, достатньо, щоб замінити звичайні автомобілі електричними, перекваліфікувати робочих для обслуговування сонячних панелей та вітрових турбін.

Навіть деякі профспілки починають усвідомлювати, що перехід на поновлювані джерела енергії додасть мільйони високооплачуваних робочих місць до 2030 року . Усі, від медсестер до транспортних робітників, виступають проти побудови трубопроводу, інші профспілки – проти експорту вугілля та фрекінг. «Це практично безпрецендентна ситуація, – говорить Шон Суїні (Sean Sweeney), ветеран по роботі з профспілками і кліматом. – Об’єднання заради клімату створює новий напрям для профспілкового руху». З його поширенням демократичні політики матимуть більше місця для маневру у боротьбі з глобальним потеплінням.

Але для того, щоб примусити світових лідерів сприйняти цю математику, щоб зупинити розробку нових родовищ, потрібен набагато масштабніший рух. А також потрібно узаконити концепцію «лишіть це в землі», що було названо «нереальним» та «наївним». Проте нові числа підтверджують, що зберігання викопного палива у його родовищах – єдиний реалістичний підхід. А наївним є уявлення, що ми якимось чином можемо уникнути неприємні підрахунки змін клімату. «Один з найпотужніших важелів кліматичної політики є досить простим – зупиніть розробку», – наголошується у доповіді ОСІ.

Це, буквально, тест з математики і є лише одна правильна відповідь. Якщо ми помилимося, тоді експеримент під назвою «людська цивілізація», який тривав 10 000 років буде провалено.

Білл МакКібен (Bill McKibben)