Ріо+20 закінчилось, що далі?
Потяг Санкт-Петербург—Київ прибув до станції Чернігів, залишилось декілька годин і наша подорож добіжить кінця. Не віриться, що все це було з нами. Київ—Москва--Ріо-де-Жанейро--Санкт-Петербург—Київ.
Тиждень тому, коли закінчилась конференція, ми вирішили, що поки не будемо писати пост. І ми раді, що ви ніколи не прочитаєте ті пів сторінки істерики, що ми написали 23 червня. Зараз, коли емоції вщухли, ми вже усвідомлюємо, що «так, дива не сталося». Конференція Ріо+20 підтвердила, що світ не готовий до радикальних змін та взяття на себе зобов’язань.
Світові лідери також не стали супергероями, що готові пожертвувати економічною вигодою заради добробуту майбутніх поколінь.
І одразу виникає питання,
чи було це варто тон викидів СО2 (ми обов’язково зробимо офсетінг і напишемо про це), виснажливих перельотів, безсонних ночей, гіперемоційного і фізичного навантаження?
Ми дійсно задавали собі це питання одразу по закінченню конференції.
І відповідь прийшла:
так, однозначно
.
Те натхнення і віра у краще всіх молодих учасників Ріо+20, їх пристрасне бажання змін та невтомна робота не може не надихати. Колега з організації Friends of the Earth сказала: «
Якщо в нас є така молодь, то в нас є надія
». Ми, молодь, справді зробили на цій конференції все, що змогли, все, що лежало в рамках ненасильницьких дій, були найактивнішими її учасниками, вперше показали як приймати рішення справжнім консенсусом на акції People’s Assembly (Народне зібрання).
Тепер в наших серцях є єдина впевненість у тому, що лише від кожного з нас залежить, яким буде розвиток нашого світу. Може повторення цього знову і знову здається банальним, але це так! Від нашого повсякденного вибору, персональної відповідальності, взятих зобов’язань і лідерства, заснованого на власному прикладі, залежить майбутнє.
Нещодавно почули, що 5% людей з інакшим мисленням і баченням можуть трансформувати світ. Нас в Україні поки менше 5% і ми розрізнені. В єдності – сила. Це ще один важливий і такий очевидний висновок, що був знайдений нами. Ті стосунки, які ми побудували з молодими людьми під час конференції, є ще одними промінчиками надії на краще. Ми перше покоління, яке знає один одного в обличчя. Соціальні мережі та медіа роблять нашу взаємодію можливою та ефективною. Міжнародна співпраця та дружба – це для нас не пафосні слова, а повсякденне життя.
Ми розуміємо і відчуваємо те, що не готові прийняти і реалізувати сучасні політичні лідери. Ми маємо бачення майбутнього та пристрасть і сили зробити його реальністю.
Щоб все вищесказане не стало високопарним бла-бла-бла,
я, Олена Ангелова, беру на себе зобов’язання переосмислити свій стиль життя і щоденні вибір в бік гармонії з природою і сталості
. В моєму розумінні, це є початок для змін. Будучи екологом за освітою, я усвідомлюю, що я можу зробити своє життя ще більше екологічним. Це розуміння вже є в мені, хоча нема ще чіткого плану дій, але є впевненість, що все вже не буде так, як було. Ще я точно знаю, що в найближчий місяць проведу свою версію Зелених вихідних від Greenpeace (
Я, Інна Дацюк,
беру на себе зобов’язання зменшити свій вплив на довкілля усіма доступними мені способами та поширювати своє бачення і «зелений» стиль життя, не лише для незнайомих людей, а й з рідними та друзями
. Обіцяю впевненіше закликати своїх близьких звертати увагу на те, як вони живуть, і те, які наслідки це спричинює. Давня ідея-мрія про проведення семінарів сталості та просвіти у питанні зміни клімату у школах/ВУЗах перетвориться на план дій для активістів УМКИ.
І, звичайно, зобов’язуємось відшкодувати викиди (офсет) від нашої поїздки.
За тиждень (слідкуйте за анонсами на Кліматінфо) ми плануємо провести «Пост-Ріо-посиденьки» (набридли формальності), на яких так хотілося б почути і ваші думки щодо майбутнього, якого ми [справді] хочемо, та реальних дій та зобов’язань у цьому напрямку.
Інна і Олена були голосом української молоді на Саміті Землі в Ріо-де-Жанейро 20-22 червня 2012.
Підсумки Ріо від WWF читайте тут .
- Увійдіть щоб залишати відгуки