Самба як інструмент боротьби із промисловим сільським господарством

Карнавал в РіоПротест у стилі карнавалу має привернути увагу до негативного впливу промислового сільського господарства на місцеве населення та сприяння глобальному потеплінню. 

Фото: Джозеф Кінг (Joseph King)

Під час всесвітньо відомого карнавалу у Ріо-де-Жанейро, який відбувся 5-9 лютого 2017 року, активісти намагалися привернути увагу до впливу промислового сільського господарства на навколишнє середовище через використання пестицидів та знищення дощових лісів.

Одна із найвідоміших шкіл Самби, Imperatriz Leopoldinese, збирається взяти участь у нічному параді в Ріо-де-Жанейро. Піснями і танцями учні школи намагалися привернути увагу до складного становища, що склалося довкола басейну ріки Амазонка, та до проблем корінного населення, яке проживає в резерваціях довкола ріки. Сьогодні поля для випасання худоби та вирощування сої міцним кільцем оточили резервації.

Музичний протест вже спровокував хвилю негативних заяв від лобістів агробізнесу: самбістів звинуватили у бажанні очорнити «благі» наміри агробізнесу нагодувати збідніле населення.

Але не тільки самбісти схвильовані ситуацією, що склалася: нещодавно вийшов звіт, що містить негативні висновки про наслідки впливу промислового сільського господарства на навколишнє середовище та здоров'я людини.

 Звіт було підготовлено та опубліковано GRAIN, міжнародною неприбутковою організацією, що намагається підтримувати дрібних фермерів та бере участь у різних рухах за контроль місцевих спільнот над виробництвом харчових продуктів та розширенням біологічного різноманіття такого виробництва.

Субсидії для ведення промислового сільського господарства 

Вважається, що найбільше сприяють розвитку промислового сільського господарства лобісти:

  1. промислового виробництва м'яса,
  2. субсидії, що надаються великому бізнесу,
  3. угоди про вільну торгівлю.

Спеціалісти рекомендують натомість звернути увагу на дрібних фермерів, які займають змішаним виробництвом.

Одним із рішенням може бути скорочення споживання м'яса у заможних країнах. Наприклад, у США та Австралії середній показник споживання складає 90 кг м'яса на людину, а у Європі 65 кг. У зв'язку із розвитком ресторанів швидкого харчування, імпорту м'яса та швидкого розвитку промислового сільського господарства, показник споживання м'яса у Китаї зріс до 58 кгНатомість в Індії та Ефіопії цей показник дорівнює 3 та 4 кг, відповідно.

Читати також: У Данії збираються ввести податок на м'ясо задля порятунку клімату

Зменшення споживання м'яса посприяє у боротьбі зі змінами клімату, адже вдасться скоротити кількість викидів при виробництві. Більш того, це допоможе скоротити кількість захворювань на різні види раку, хвороби серця та легеней, а деякі вчені вважають, що вдасться навіть скоротити кількість інфекційних захворювань та випадків антибіотикорезистентності.

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) наголошує, що об'єми викидів парникових газів від виробництва м'яса набагато більші за викиди, спричинені системами транспортування. 

Викиди СО2 від тваринництва

фото: smh.com.au

«Система виробництва продовольства відповідальна за 30% від загального об'єму викидів парникових газів», – заявляють у GRAIN. – «Більшість цих викидів спричинені збільшенням об'ємів запакованих та заморожених продуктів, що транспортуються на великі відстані, а також зростанням харчових відходів. У США, Європі та більшості заможних країн десятиліттями існує практика субсидування промислового виробництва м'яса та молочних продуктів. Але найбільшим джерелом парникових газів, спричинених харчовою промисловістю, залишається постійне збільшення об'ємів споживання м'яса та молочних продуктів, що можливе лише за розширення поголів'я промислового тваринництва та збільшення хімічних добавок у корма для тварин».

Скорочення споживання м'яса не обов'язково має зашкодити малим фермерським господарствам та скотарям. У світі нараховується близько 630 мільйонів малих фермерських господарств, які практикують змішане господарство та здатні вести господарство із низькими парниковими викидами. До того ж, близько 200 мільйонів пастухів ведуть свої отари у такі місця, де неможливо вирощувати зернові культури.

Усі вони живуть у країнах третього світу, де споживання м'яса та молочних продуктів (крім таких країн із середнім рівнем доходу, як Аргентина та Бразилія) залишаються на стійкому рівні.
Їхній вплив на зміну клімату, переробку відходів тваринного походження та сільськогосподарських культур, а також використання промислового тваринництва у різних цілях (таких як тягова сила, виробництво енергії, обробляння шкіри та продаж за гроші) незначний.

«Малі фермерські господарства здатні покращити якість харчування, адже вони виробляють їжу як тваринного, так і рослинного походження» зазначає GRAIN у своєму звіті.  «У цих системах тваринництво залишається важливим компонентом життя людей, виконання їхній релігійних та культурних традицій, забезпечення безпеки та покращення здоров'я».

Іншими перевагами, яких можна досягти при скороченні споживання м'яса, буде зменшення викидів шкідливого метану (один із основних парникових газів) від тваринництва та скорочення харчових відходів, що виробляють близько 4,4 гігатон парникових газів щороку.
М'ясо займає лише 4% харчових відходів за вагою, але екологічний вплив складає 20%.

Агроекологічне виробництво

GRAIN наголошує, що вирішити цю проблему можна, припинивши підтримувати дешеве промислове виробництво та споживання м'яса та молочних продуктів, та підтримавши малі фермерські господарства та місцеве агроекологічне виробництво.

У 2013 році країни-члени ОЕСР витратили 53 мільярди дол. США на субсидії для тваринництва, при цьому, доля ЄС склала 731 мільйон дол. США. Того ж року Міністерство сільського господарства США виплатило більше 500 мільйонів дол. США лише 62 виробникам м'яса та молочних продуктів, що постачається у шкільні їдальні, і лише малу часточку цієї суми  постачальникам фруктів та овочей.

«США, Європа та інші заможні країни десятиліттями субсидують промислове виробництво м'яса та молочних продуктів»– говориться у звіті GRAIN. «Ці країни роблять все, щоб їхні гіганти-корпорації отримували астрономічні доходи та, при цьому, знищували здоров'я їхніх громадян та погіршували кліматичну ситуацію».

Міжнародні торговельні угоди, наприклад, Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (ТТІП) та Транстихоокеанський партнерство (ТТП), лише сприяють розвитку міжнародних корпорацій. Іноді локальні преференції навіть стають незаконними, а на тих, хто намагається їх дотримуватися, штрафують.
Тим не менш, GRAIN наполягає, що саме локальні преференції мають стати основою будь-якої стратегії подолання кліматичних змін, орієнтованої на те, як ми виробляємо, розподіляємо та споживаємо харчові продукти.

Ян Роча (Jan Rocha)

Для КліматІнфо переклала та підготувала ]]>Ірина Ісай]]>

Редактор: Вероніка Казіна

Поділитись в соціальних мережах: