Як відновлення популяції великих китів врятує від зміни клімату

Океани поглинають величезну кількість вуглецю у світі. Риби і кити становлять лише незначну частину їхньої загальної біомаси. Тим не менш, дослідження показали, що внаслідок людського рибного і китобійного промислу змінилися обсяги вуглецю в океані та можливості його перетворення, що спричинює зміну в харчовому ланцюзі, або трофічному каскаді. Натураліст і філософ Джон М’юр (John Muir) колись казав: “Коли ми намагаємося забрати щось одне, виявляться, що воно пов’язане з усім іншим у Всесвіті“.  

Це погана новина, хоча мисливці на китів, здається, непогано почуваються, згадуючи часи ламп на китовому жирі, китового вуса ("пластик 1800-х років") і декоративної різьби. Доброю новиною є те, що репопуляція ласкавих гігантів могла би поліпшити регуляцію вуглецю в океані без запровадження чужорідних фізичних або хімічних схем чи застосування біоінженерії.  

Організація “Sustainable Human“ підготувала чудове відео про те, як працює трофічний каскад і як життєдіяльність великого кита підтримує морське життя та природно поглинає вуглекислий газ, обмежуючи дію зміни клімату.

“Good Nature Travel“, офіційний блог про подорожі від “Natural Habitat Adventures“ і Всесвітнього фонду дикої природи, описує, як саме працює цей процес:

“Ми знаємо, що світові ліси – північні хвойні, помірні і тропічні – відіграють велику роль у поглинанні вуглекислого газу (СО2), доки посухи, збори врожаю, пошкодження від комах та лісові пожежі не здолали їх. Але у нас є ще один “чемпіон“, що допомагає нам у боротьбі проти зростання рівня СО2: кити.

У процесі, відомому під назвою трофічний каскад (це екологічний процес, в якому хижаки у харчовому ланцюзі придушують надлишок або змінюють поведінку своєї здобичі, тим самим звільняючи наступний нижчий трофічний рівень від хижацтва або поїдання рослин), кити допомагають триматися усій системі океану . Допоки кити кожного року харчуються тоннами риби і кріля, вони дійсно допомагають їм залишатися живими". Великі кити мають певний план харчування, який насправді підтримує їхній раціон. Вони харчуються у глибоких темних водах.  

Коли великі кити виринають на поверхню, вони виштовхують із їхніми збагаченими залізом і азотом екскрементами поживні речовини, яких бракує на найвищому рівні води . У зоні проникнення світла біля поверхні велика кількість світла викликає фотосинтез, і китові екскременти підживлюють фітопланктон, що живе там. Коли величезні ссавці стрибають і пірнають, їхня активність розштовхує планктон довкола зони світла, даючи йому більше часу для розмноження. Фітопланктоном харчується зоопланктон, який підтримує більші істоти, такі як риба і криль, що є оригінальним раціоном китів!

Ключ до кліматичних наслідків: цей фітопланктон також поглинає вуглекислий газ, потужний парниковий газ, із атмосфери у великих кількостях. Коли врешті-решт планктон тоне, він також тягне вниз і вуглекислий газ, природно переробляючи його так само, як це робить рослинність на ґрунті.

Наука говорить, що величезна популяція китів до 1800-х років, ймовірно, вилучала десятки мільйонів тонн вуглецю з атмосфери кожен рік. Як ідеться у відеозверненні: “ Чим більше китів, тим більше планктону. Чим більше планктону, тим більше вуглецю щезає з повітря ".

За висловлюванням журналу "Mother Jones": " Найнеймовірніша особливість екскрементів китів у тому, що вони борються зі зміною клімату ". Допомагаючи відновитися популяціям великих китів, ми можемо допомогти всім нам, обмежуючи певну антропогенну шкоду, викликанузміною клімату . Науковий журнал "Frontiers in Ecology and the Environment" у минулому році охрестив цих океанських гігантів " морськими екосистемними інженерами ".