Зупинити пустелю: інноваційні проекти озеленення

Для мільйонів людей на планеті «пустеля» – страшне слово, синонім голоду, спраги та смерті. Величезні території, позбавлені води, а значить, і життя тільки розростаються, і до недавнього часу з цим нічого не можна було вдіяти. Нижче представлені проекти, що кинули виклик посусі, а також люди, які перетворюють мертві землі на квітучі оазиси найнезвичайнішими способами.

Фото:  Дощувальні установки на Голанських висотах (Ізраїль). Уздовж каналів з водою рухається насос із системою труб і розпилювачем

1. Ізраїльське сільськогосподарське диво (на фото). Недарма фермери Землі Обітованої – приклад для всього світу. І, мабуть, найбільш вражаючим їх досягненням є вузька долина Арава, що лежить між Мертвим і Червоним морями. Адже це і гігантський город, і НДІ на одній території. Почнемо з того, що над цією пустелею майже немає хмар – тільки пекуче сонце і середній рівень опадів, що дорівнює 3 см за рік. І однак 60% усієї сільгосппродукції Ізраїлю вирощується саме тут. Перець, дині, фініки та навіть примхливий виноград відчувають себе тут просто чудово. Технологія, за якої таке можливо, називається крапельним зрошенням. Суть методу полягає у строгому дозуванні води, яка подається спеціальними крапельницями до кореня рослини. Воду беруть прямо з моря, опріснюють установками на базі «чистої» сонячної енергії. Також в Ізраїлі з успіхом використовуються дощувальні установки, що імітують опади. Це дозволяє рівномірно наситити ґрунт вологою на потрібну глибину.

При краплинному зрошенні в Ізраїлі полив вмикається автоматично в потрібний час

2. Зелена Китайська стіна . Навряд чи хтось сперечатиметься з тим, що китайці вміють будувати великі стіни. За аналогією з Великою стіною на захист Піднебесної незабаром повинна стати і Зелена. На сьогодні це найбільший проект з озеленення в історії людства . Його мета – зупинити процес опустелювання в Північному Китаї. «Жовті дракони» (так поетично китайці прозвали азіатські пилові бурі, сліди яких виявляються навіть у США) щорічно забирають у країни до 1300 кв. км територій. Проект, що почався ще в 70-і роки минулого століття, планують завершити в 2050 році. Причому на допомогу китайцям прийде і генна інженерія – тополі та тамариски для живої стіни будуть вкрай невибагливі, пристосовані до місцевого клімату і швидко виростуть.

«Жива стіна» захистить Китай від пилових бур, наслідки яких відчувають на собі 400 мільйонів жителів

Зелена стіна, що складається з дерев, чагарників і трав, простягнеться через 13 провінцій на 4 500 км в довжину і на 100 км в ширину

  3. Велика Зелена стіна. Африканський проект, назва і цілі якого схожі з китайськими, але з поправкою на суворі реалії. Лісосмуга буде вужче китайської (15 км), але в півтора рази довше (майже 8 000 км). Вона простягнеться через 11 держав від Сенегалу до Джибуті, тобто від узбережжя Атлантичного океану до Червоного моря . Проект, на який Глобальний екологічний фонд виділить 119 млн доларів, має не тільки екологічне, а й економічне значення. Завдяки лісам волога буде випаровуватися не так інтенсивно, що приведе до розвитку сільського господарства та зростання доходів населення . Слід зазначити, що жодних саджанців і насіння з інших континентів, що стали б інвазивними видами, в Африку завозити не будуть – усі рослини лише місцеві.

У рамках проекту «Велика зелена стіна» в Африці фермери проривають канавки у формі півмісяця, щоб утримати воду

4. Проект Якуби Савадого. Жива легенда Буркіна-Фасо, «людина, що зупинила пустелю», – так назвали африканського фермера британські ЗМІ, які зняли про нього документальний фільм. Традиціоналіст і новатор в одній особі, Якуба Савадого не використовує у своїй методиці передових ґаджетів і досягнень. Стародавній метод місцевого землеробства носить назву «зай». Замість того щоб розорювати сухий ґрунт, аборигени кидають насіння в лунки. А Якуба просто додав в них соломи і гною. Це затримало вологу, яка привабила термітів. Комахи розпушили ґрунт, і врожай виріс як на дріжджах. Фермеру вдалося навіть виростити на пустельному ґрунті дерева, і тепер вони практично не залежать від погоди. Методика швидко поширюється по всьому континенту.

«Дерева – як легені. І якщо ми не захистимо їх, настане кінець світу», – говорить Якуба Савадого

5. «Крокуюче місто» Стефана Мальки . Французький архітектор відомий усьому світу проектами еко-будинків, але цей задум перевершує найсміливіші очікування. Гігантська платформа на шістнадцяти «ногах» (спочатку розроблена для перевезення ракет NASA) буде борознити простори Сахари , займаючись відновленням ґрунту. На відміну від нафтових платформ в океані, проект Мальки стане справжнім населеним містом із розвиненою інфраструктурою, городами, сонячною та вітровою електростанціями . Тому для рекультивації землі не знадобиться сторонньої допомоги – все необхідне буде давати переробка побутових відходів і продуктів життєдіяльності людини. Воду в пустелі планують отримувати з гігантських повітряних куль-конденсаторів, що знаходяться над платформою. Схема озеленення проста: спочатку волога розм'якшує переораний ґрунт, в який вводяться добрива і насіння, потім усе повторно поливається.

Планується, що першою державою, де з'явиться «крокуюче місто», що озеленює Сахару, стане Марокко

6. Морська вода + пустеля = огірок . Проект норвезького біолога Йоакима Хауге можна назвати теплицею, але лиш умовно. Адже розташована вона в Катарі, на березі Перської затоки, де тепла і так вдосталь. Однак саме поєднання морської води і сонця дає потрібний ефект. Передня стіна цього будинку зроблена з картону і схожа на бджолині стільники, змочені солоною водою. Гарячий вітер, проходячи крізь стільники, охолоджується, що допомагає підтримувати всередині комфортну температуру. А як прісну воду для поливу тут використовують конденсат, що накопичується на даху вночі. Поки в цій «теплиці навпаки» ростуть лише трав'янисті рослини, такі як огірки, ячмінь або рукола, але в планах у вчених – створити ферму морських водоростей для фармацевтичних потреб і почати поступово висаджувати дерева. Єдиний мінус такого «пустельного фермерства» в тому, що середня ціна вирощеного огірка поки що дорівнює приблизно одному долару. У відповідь на це вчені лише посміхаються, нагадуючи, що мова йде не просто про сільське господарство, а про нову галузь, названу «відновною екологією».

Тут вода з Перської затоки звільняється від солі і направляється на полив рослин

Прісну воду на заводі в Катарі отримують не тільки з морської, але й за рахунок конденсату, який накопичується на даху будівлі

Біолог Йоаким Хауге, автор проекту, з урожаєм огірків, отриманим на фермі в Катарі