Найбільші екологічні небезпеки під час Арктичного буріння (частина 3)

На відміну від 1-ї та 2-ї частини , у 3-їй частині цієї історії уже не буде мови про політичний бруд навколо видобутку нафти в Арктиці. У цій частині ми будемо говорити про загрози для навколишнього середовища, які виникають у процесі арктичного буріння (а саме, на півдні Карського моря між півостровом Ямал та островом Нова Земля).

Російська компанія по бурінню нафтових свердловин «Роснєфть», співпрацюючи з ExxonMobil, повідомляє нам, що "глибина моря тут сягає 40-350 метрів, зі складними льодовими умовами (період льодового покриття складає 270-300 днів на рік). Взимку температура опускається до мінус 46˚С. Товщина льоду коливається від 1,2 до 1,6 метрів". Тому пошуки нафти та газу у цьому холодному, віддаленому, темному, небезпечному регіоні, у два рази дорожчі, аніж в інших.

Якщо вчені повідомляють нам, що в Арктиці низька температура, для арктичного буріння - це не так вже й добре. Принаймні, коли нафтова платформа «Deepwater Horizon» забруднила Мексиканську затоку, в яку потрапило 4-5 мільйонів барелів нафти, біовідновлення проходило набагато швидше через те, що вода була тепла.

" Якщо б такий вилив нафти, який трапився у Мексиканській затоці декілька років тому, трапився в Арктиці , - сказав минулого року Джейсон Селвін на сайті «Speak Up For Blue», - знадобилося б багато десятиліть для відновлення екосистеми, а може і більше . Це особливо ризиковано через непередбачувані та взагалі суворі умови , характерні для Арктики, які будуть перешкоджати будь яким спробам відновлення за умови виливу".

Залишки розливу нафтового танкера Exxon Valdez біля 25 років тому (це всього п’ята частина від кількості виливу DH) в протоці принца Вільяма, що в Алясці, не тільки очевидні донині, але й потребують дослідження і ліквідації наслідків.

В графіку нижче наведені деякі з довготривалих наслідків впливу нафтової плями Exxon у затоці Аляска, яка є теплішою, ніж води за Полярним колом.

У воді без льоду, нафта зі свердловини може розвантажуватися на судно та транспортуватись на заводи. Трубопроводи - це навряд чи варіант. Природний газ, якого також вдосталь у Арктиці, навіть важче транспортувати ніж нафту, тому що, перш ніж переміщати, його потрібно охолодити до рідкого стану. Ось чому зараз увага приділяється на видобуток нафти, хоча, коли запаси нафти закінчаться,природний газ стане наступною мішенню нафтогазової промисловості.

Як зазначалося вище, води у Карському морі покриті льодом лише протягом двох або трьох місяців на рік. Протягом всієї іншої частини року викликає проблеми морський лід. Він може пошкодити морські об'єкти облаштування, а також обмежити рух персоналу, матеріалів, обладнання та нафти.

Низька температура води та повітря, а також сувора зимова погода призводять до необхідності використовування спеціально розроблених захисного бурового устаткування та місць проживання людей. Такі бурові вежі проектуються на замовлення, що робить процес буріння другої рятувальної свердловини (як у Мексиканській затоці) надзвичайно складним, якщо взагалі можливим, враховуючи наявне обладнання. Лінії постачання довгі, а берегові перевезення тундрою - складні, що робить необхідним виготовлення запасних частин та резервного устаткування.

Не тільки агресивне навколишнє середовище створює небезпеку виливу нафти , але й той факт, що пролиту нафту набагато важче виявити, відстежити, досягти, а також прийняти відповідні заходи щодо усунення нафтових плям через лід . Що стосується локалізації нафтових плям та їх відновлення, лід не піддається традиційній системі дозаправляння та механічного збору нафти. Іншою альтернативою виступають диспергатори, які можуть зменшити негативний вплив нафти, але при цьому створюють хімічні та фізичні перешкоди.

Так чому ж тоді люди витрачають мільярди задля продовження нашої залежності від ресурсів, які геологічно обмежені, створюють страшні отрути, та заохочують чвари і війни між народами (тим самим вивільняючи ще більшу кількість парникових газів) ? Наразі у нас є сонце, вітер, та інші відновлювальні джерела енергії . І перешкоджання їхньому розвиткові може вважатися рівносильним глобальній зраді.