Озонова діра змусила безхребетних Антарктики поглинати більше СО2

Зниження концентрації озону в атмосфері над Антарктикою в останні десятиліття призвело до різкого зростання кількості океанського фітопланктону, що поглинає вуглекислоту, і колоній безхребетних, які ним живляться, пишуть вчені з США, Польщі та Британії в статті, опублікованій в журналі Current Biology.

Девід Барнс (David Barnes) з Британської служби антарктичних досліджень (British Antarctic Survey) і його колеги зробили цей висновок, вивчаючи колекції, зібрані антарктичною експедицією Роберта Скотта в 1901 році. Знаменитий британський полярний дослідник намагався стати першою людиною, що дістанеться до Південного полюса, але програв гонку норвежцю Руалу Амундсену. На зворотному шляху від полюса Скотт і його товариші загинули.

Зібрана експедицією Скотта в морі Росса колекція мохуваток - безхребетних колоніальних організмів, які зовні нагадують гілки коралів - дозволила сучасним дослідникам отримати дані про умови в антарктичних морях на початку 20 століття.

Колонії мохуваток ростуть, утворюючи кальцієвий скелет. Швидкість його зростання може змінюватися в залежності від того, наскільки добре харчувалася колонія. У результаті в скелеті формуються "річні кільця", схожі на річні кільця дерев.

Автори дослідження вивчали "річні кільця" мохуваток Cellarinella nutti з колекції Скотта і з нових колекцій, що відносяться до середини і другої половини 20-го століття, а також останніх десятиліть.

"Ми ... не виявили ніякого тренда в швидкості росту мохуваток в період з 1890 по 1970-і роки, але виявили різке зростання швидкості, що почалося в 1990-і роки", - пишуть вчені.

З 1890 по 1970-і роки швидкість росту кальцієвого скелету мохуваток становила близько 3,9 міліметра в рік. Однак з початку 1990-х років по 2008 рік швидкість росту цих безхребетних збільшилася більш ніж удвічі.

Це свідчить про різке зростання кількості фітопланктону, який є поживою мохуваток. За словами вчених, розмноження планктону обумовлено скороченням площі морського льоду, що знижує відбивну здатність поверхні океану і веде до зростання температури.

Барнс і його колеги підкреслюють, що збільшення темпу зростання мохуваток означає посилення здатності океану поглинати і утримувати вуглекислий газ (СО2) – головної  складової глобального потепління.

Вуглекислий газ, який поглинає фітопланктон, не повертається в атмосферу, а стає частиною скелету мохуваток, що складається в основному з карбонату кальцію.

"Зростання кількості фітопланктону може бути наслідком каскадного ефекту від збільшення висоти хвиль із-за посилення західних вітрів, які, у свою чергу, розганяє  зниження концентрації озону", - говориться в статті.

За словами вчених, саме "озонова діра" в атмосфері над Антарктидою може бути найбільш імовірним поясненням описаного ними ефекту, хоча можливо, що вони стали наслідком змін в чисельності інших тварин.

"Якщо ми праві, це може бути рідкісним прикладом того, як тварини, реагуючи на один глобальний процес - озонову діру, впливають на іншій - парниковий ефект", - говорить Барнс.

Для КліматІнфо переклала Костриця Анастасія