Партійна екологія

В Америці відбуваються дивні і трохи кумедні речі: люди вірять або не вірять у зміну клімату залежно від того, хто вони – демократи чи республіканці.

Раніше було трохи інакше: скажімо, буддист не міг потрапити в християнський рай, католики не вірили в кінець світу за календарем майя, а юдеї не дуже довіряли шумерським вірувань. Тепер є ще розподіл за політичними вподобаннями.

Вірити чи не вірити в кінець світу – це одне, вірити в зміни клімату – трохи інше. Особисто я вважаю, що глобальні зміни клімату, зокрема потепління – це скоріше, щось пов'язане з циклами Сонця. Хоча, звичайно, не можна не звертати уваги на те, що людина дійсно серйозно впливає на природу і, як наслідок, на клімат. Але я б хотів сказати про інше: яка різниця демократ ти чи республіканець, мусульманин чи православний, коли мова йде про природу та екологію? Або американці довіряють лише екологам зі своєї партії?

І я би подивився на це ширше. Пам'ятаєте знамениту фразу Бродського: «Якщо Євтушенко проти колгоспів, то я – за»? Чи означає це, що якщо, наприклад, якийсь політик, який мені вкрай несимпатичний, вимикає світло, виходячи з кімнати, то мені необхідно навпаки, включати повну ілюмінацію, лише б не бути схожим на нього?

Мені здається, що є питання, щодо яких твої власні думки важливіші за ідеали твоєї партії, конфесії чи ЖЕКу. І, наприклад, чомусь євреї та араби можуть опинитися по один бік барикад. Зрештою, якщо повернутися до екології, адже нам усім жити на цій планеті, незалежно від віросповідання і партійної приналежності. Може, тоді тут об'єднаємо свої зусилля, а от на тому світі кожен відправиться в свій рай, згідно з особистими переконаннями? Як ви вважаєте?

Колонка Антона Комолова