Рівень морів підіймається швидше, ніж за останні 28 століть

Причина затоплень через припливи на Американському узбережжі – це, в значній мірі, наслідки викидання парникових газів через людську діяльність. Вчені попереджають: в наступні десятиліття проблема тільки погіршуватиметься.

Фото: Хуан Карлос Санчес за допомогою черевиків керує своїм каяком, щоб перетнути затоплену вулицю Маямі-Біч, світлина зроблена минулого року. Лінн Сладкі (Lynne Sladky)/ Associated Press

Такі викиди – в першу чергу, від спалювання викопних видів органічного палива – спричиняють зростання рівня океану темпами швидшими, ніж за часів заснування древнього Риму. Науковці додають, що без цих викидів рівень океанів піднімався б значно повільніше, ба більше – він, скоріше за все, знижувався б.

Життя на узбережжі, у таких містах, як Маямі-Біч, Чарлстон та Норфолк, навіть у сонячні дні стає нестерпним через постійні припливи.

Ці типи припливів часто заливають берег стоячою солоною водою всього лише до метра в висоту, але життя у багатьох містечках погіршується, адже солона вода знищує газони та дерева, блокує сусідні вулиці та засмічує ливневі стоки, забруднюючи канали подачі питної води , а іноді навіть зупиняючи життя на острові на години, коли затоплюються головні магістралі, що з'єднують острівні міста із континентом . Але ці неприємності – лише передвісники руйнувань, які передбачають вчені.

«Гадаю, нам час подивитися на берегові затоплення по-новому, – каже автор останніх досліджень Бенжамін Х. Штраусс (Benjamin H. Strauss). – Причина не у сезонності, не у вітрах. Причина – ми. І це стосується більшості берегових затоплень, які відбуваються сьогодні».

Науковці змогли відтворити рівні морів протягом попередніх періодів, підтвердивши, що за останнє століття рівень зростає швидше, ніж за попередні 28 століть . Вони довели, що у більшій мірі причиною стали викиди, що супроводжують людську діяльність. Крім того, вони підтвердили попередні прогнози: якщо наступні десятиліття викиди зростатимуть такими ж темпами, у ХХІІ столітті і далі ситуація тільки погіршиться – океан може піднятися на рівень до 1,5 м до 2100 року, що стане причиною спустошення багатьох прибережних міст. Такі результати вкотре говорять про те, що стабільний клімат, у котрому людська цивілізація процвітала протягом тисячоліть, а прибережні міста розросталися та багатіли, добігає до свого завершення .

«Гадаю, ми можемо впевнено стверджувати, що зростання рівня океанів тільки прискорюватиметься разом із глобальним потеплінням, яке, у свою чергу, неминуче», – підкреслив професор фізики океанів Штефан Рамсторф (Stefan Rahmstorf) із Потсдамського інституту дослідження впливу на клімат, Німеччина, та співавтор однієї із публікацій, що вийшла онлайн за підтримки одного із американських журналів Національної академії наук.

У звіті, що вийшов разом із науковою статтею Організації з питань дослідження клімату та комунікацій у Принстоні «Клаймат Сентрал» (Climate Central), підрахували, що за відсутності зростання рівня океану, спричиненого емісіями від діяльності людини, приблизно за три квартали року таких затоплень, що відбуваються на Східному узбережжі, вже б не виникало. Головний автор звіту Др. Штраусс відмітив, що таке можливо у глобальному масштабі у будь-якому прибережному місті, що потерпає від зростання затоплень солоною водою за останні десятиліття.

Підвищення рівня моря лише частково впливає на величезні нищівні шторми, що супроводжують такі урагани, як Катріна та Сенді. Пропорційно більший ефект на такі підтоплення мають «королівські» припливи, що супроводжують ці урагани.

Вражає зміна частоти таких припливів. Наприклад, за десятиліття з 1955 по 1964 рік у м. Аннаполіс приливомір, спеціальний інструмент для вимірювання припливів, показував 32 дні затоплень , тоді як протягом 2005–2014 років таких днів вже було 394 .

Дні затоплення у Чарльстоні з 34-х за попереднє десятиліття збільшилися до 219-ти у цьому десятилітті, а у Кі-Вест ця цифра виросла з 0 до 32-х за останнє десятиліття.

Нове дослідження проводив Роберт. І. Копп (Robert E. Kopp), дослідник питань Землі Ратгерського університету. Колеги його цінують за розроблений метод статистики, що дозволяє вивчати довготривалі проблеми, як, наприклад, історію рівня Світового океану.

За допомогою багатьох геологічних доказів вчені змогли дізнатися, що рівень океанів радикально зріс в кінці останнього Льодовикового періоду (майже на 120 м), що мало значний вплив на берегові лінії, змінюючи їх на глибину до 160 км, а рівень морів стабілізувався, як і весь клімат загалом, за останні декілька тисячоліть – тобто за часи зароджування людської цивілізації. Але коливання клімату та рівня морів були незначними за цей період.

Всебічна спроба визначити зміни, що відбулись, показує: океани дуже чутливі до найменших коливань температури на планеті Земля. Коли середня температура знизилась на третину градуса по Фаренгейту у середні віки, то рівень води у океанах впав майже на 7,5 см за 400 років. Через значні викиди у повітря з ХІХ ст. глобальний показник температури підвищився на 16 градусів. Як слідство,рівень морів зростає прискореними темпами, останнім часом майже на 0,4 м за століття.

«Фізики підкреслюють, що зміна рівня морів та температури взаємопов'язані, – говорить Др. Копп. – Нові геологічні дані це підтверджують». У ХІХ ст., коли розпочалася індустріальна революція, рівень води у світовому океані почав стрімко зростати, піднявшись на 20 см з 1880 році. Ця незначна на перший погляд зміна спричинила великі руйнування по всій планеті, що понесли за собою великі збитки».

У нових дослідженнях Др. Рамсторфа показник підвищення рівня морів до 2100 року сягає від 0,9 м до 1,2 м. Цей показник співпадає з розрахунками Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (Intergovernmental Panel on Climate Change, IPCC), підрозділ ООН, яка попереджає: постійно високі емісії можуть продукувати підвищення рівня морів з 0,51 м до 0,96 м протягом ХХІ ст. Найгірший прогноз Д-ра Рамсторфа вказує на зростання рівня Океану на 1,5 м і навіть більше . Питання лише у тому, скільки часу на це потрібно.

Учені вважають, що останній всесвітній договір із клімату, підписаний у Парижі, недостатньо амбіційний, щоб попередити значне танення Гренландії та Антарктики. Хоча впровадження такого договору може сповільнити процеси.

«Просто лід тане швидше, якщо температура зростає, – говорить Др. Рамсторф. – Це закони фізики».

Джастін Гілліс (Justin Gillis)