Стихійні партизани Dodo про стихійні городи і насіннєві бомби

«Ми запаслись насіннєвими бомбами. Їх можна закидати на територію будь-якої покинутої промислової ділянки і просто спостерігати за бурхливим ростом зелених насаджень». Арто Сівонен

Один із засновників фінського партизанського еко-ком’юніті Dodo, Арто Сівонен розповів The Village, як треба стихійно займатися городництвом, про головну зброю зеленого партизана і просування велокультури.

Арто Сівонен   – один із засновників фінського партизанського еко-ком’юніті Dodo, яке займається садівництвом, велопроектами і урбаністичною екологією.

Пряма мова Арто Сівонен:

Dodo – це переважно волонтерська організація еко-ком’юніті фахівців із найрізноманітніших галузей з бажанням зробити щось разом. Щось корисне для міста, але в той же час веселе. Кожен із активістів працює ще десь – у мене є власне B2B маркетингове агентство Mandag в секторі етичного маркетингу. Інші волонтери (а їх декілька десятків) працюють у сфері PR, дизайну, архітектури, освіти, медіа і програмування. Є і професійні екологи. У Dodo люди приходять, тому що їм цікаво. Причому офіс ми винаймаємо безплатно в рамках програми міської влади з підтримки громадських організацій.

У кожному місті є відділ розвитку і планування – там сидять серйозні експерти-всезнайки ,   котрі креслять плани, складають таблиці з нормативами.   Наше завдання – привернути до процесу прийняття рішень простих жителів, розвиваючи методи міського планування за участі громадян.   Почали ми із просвітницьких заходів – наприклад, влаштовували організовані прогулянки по місту з метою дослідити соціальні, екологічні та інші аспекти міського ландшафту.   Завдяки цьому, люди краще відчувають місто, воно стає для них зрозумілим.   Ще один напрямок діяльності – ідентифікація закинутих територій, не використовуваних ділянок і створення тимчасових варіантів їх використання.   Це можуть бути виставки, кафе, просто місце для інфо-табличок або фотографій. При цьому важливо розповідати людям позитивні історії, замість того, щоб говорити, що треба і що не треба робити.

Ми   працюємо з вічними темами: їжа, щастя, ритм, споживання, творчість вміщуючи їх у міській контекст.   Наша головна тема на найближче майбутнє – енергія. Проекти в рамках DIY у сфері енергії, локальні джерела енергії, установки для відновлюваної енергії – навіть зовсім маленькі, для одного будинку або квартири. Наприклад, одна з ідей – використання для виробництва енергії відходів каналізації   (не тільки Гельсінкі, а й, наприклад, найближчого до нас Санкт-Петербурга, проблема відходів у якому постає, як ми розуміємо, досить гостро).

Одна з найважливіших тем для нас – це зелень у місті. Все, що пов'язано з парками, газонами, садами. Тут   ми намагаємося працювати на двох рівнях: як на офіційному, лобіюючи певні рішення у міській адміністрації у сфері планування зелених територій, так і на неофіційному – займаючись, так би мовити, партизанським садівництвом.   Партизани зазвичай озброєні, і в цьому сенсі міські партизани не виняток. Ми запаслися насіннєвими бомбами, або, як їх ще називають, зеленими гранатами. В Інтернеті можна знайти безліч способів їх виготовлення, але, як правило,   у справу йдуть удобрена земля і пророщене насіння найбільш стійких до виживання місцевих культур.   Подібну бомбу можна закинути на територію будь-якого покинутої, промислової чи просто неозелененої ділянки. І просто спостерігати за бурхливим зростанням зелених насаджень. Звичайно, далеко не всі рослини виживають, але ж що більше зелених гранат, то більше шансів. Треба ж нам чимось дихати в місті!

У 2009 році ми вирішили створити перший стихійний партизанський город на станції Пасіла дорогою в Гельсінкі, збоку від залізниці, на території 15 кв. метрів. Ґрунт привезли з міста, він був створений шляхом компостування відходів з очисних споруд каналізації в Гельсінкі. Посадили зелень, різні салати, моркву, буряк, картоплю – і ось вже два роки збираємо непоганий урожай. Це стало однією з головних подій у ЗМІ того літа – наш город потрапив у фінські і навіть міжнародні медіа. Зараз у Гельсінкі вже близько 10 подібних проектів, і люди продовжують приходити за консультаціями про те, як краще створити міський город (присадибні ділянки). Починаючи з наступного року, ми також почнемо робити спеціальні контейнери з ґрунтом та розсадою, які можна встановити у себе у дворі або на вулиці. Будемо продавати їх за мінімальною ціною.

Важливий момент у створенні стихійних городів – показати людям, звідки приходить їхня їжа.   У свідомості більшості міщан їжа росте прямо на полицях магазинів. Розвинута мережа супермаркетів відучила нас від думок про землю та землеробство. Крім того, подібні стихійні проекти на занедбаних територіях ведуть також до переосмислення закинутих місць, до їх відродження, нового використання.   Загалом такі партизанські насадження є одним із кращих прикладів підходу «знизу-догори», коли мешканці міста ухвалюють рішення і починають діяти самостійно, а влада вже потім вчиться у них і коректує міську політику.

У справі міських насаджень потрібен екологічний контроль – ми довго проводили заміри якості ґрунту і повітря. У результаті для нашого першого городу ґрунт вирішили все ж завезти з іншого місця, а повітря цілком нас влаштувало. Треба, звичайно, сказати, що в Гельсінкі існують досить суворі правила стосовно технічного стану автомобілів і якості автомобільного палива (зокрема, відсутності в ньому сполук свинцю), адже у великих містах саме машини здійснюють найбільший внесок у забруднення повітря.

У сфері розвитку велосипедного руху Гельсінкі ще відстають від Копенгагена, Амстердаму і навіть Парижу. Кілька років тому ми вирішили зайнятися і велосипедною темою. Почали залучати абсолютно різних людей до велоруху – пенсіонерів, тинейджерів, молодих батьків, любителів домашніх тварин. Для всіх треба було створити якийсь захоплюючий та інформативний ресурс із веложиття – ми придумали блог. Там можна знайти інформацію про бізнес-ідеї, пов'язані з велопересуванням: дизайнерський велоодяг, усілякі гаджети для велосипедистів, пристосування для собак і кішок, навіси від дощу та снігу – на будь-який смак. Посилання на товари збираємо звідусіль. Ще одна рубрика – велознайомства і йога для велосипедистів.

У Петербурзі ми взяли в оренду велосипеди і вдосталь покаталися містом, з півдня на північ. Треба сказати, що ніяких серйозних труднощів ми не відчули. Щоправда, подіявідбувалася на травневі свята, так що транспорту було не дуже багато, але все ж ситуація далеко не така трагічна, як її описують багато російських блогерів. Хіба що порошно.