Цирк – для людей

Цирк без тварин, Київ, 15 квітняА для тварин – свобода. Або хоча б дбайливий догляд, якщо це домашні. Надто відому цитату з «Маленького принца» Екзюпері повторювали так часто, що перетворили на аксіому, а аксіоми ігноруються. Та навіть якщо розуміти її буквально, у цирку вся відповідальність знімається.

Фото: автора

Є така народна казка, записана братами Ґрімм, про те, як мандрівник, проходячи селами, викупляє з неволі мишу, мавпу й ведмедя, яких мучили заради забави, і відпускає їх на волю – просто тому, що стало шкода. Якщо ви поспішили уявити собі ідеального героя, то дарма. Витративши останні гроші, цей тип обкрадає королівську в’язницю, бо ж одним альтруїзмом ситий не будеш. Але йому не пощастило, і закінчились би його дні в річці, в забитому гвіздками ящику з кількома отворами для повітря, глечиком води й куснем хліба, якби йому не стали в пригоді вірні звірі, котрі з’являються визволяти невдаху. Тут, як рояль у кущах, із дна річки виринає чарівний білий камінь, що виконує всі бажання, і – ну звісно! – що б іще побажати, як не королівського маєтку. Але якби все було так легко. Чоловік спокушається багатствами зайд-купців, і ті видурюють у нього білий камінь, а сам герой знову опиняється серед хвиль у ящику. І, звісно, казка не була б казкою, якби звірі знову не прийшли на допомогу: викрали в купців камінь, впустили його на дно річки через вайла-ведмедя, проте виявилися кмітливими політиками і вдалися до популізму, закликавши річковий народ – жабок – зносити каміння нібито для будівництва захисту від ворогів. Урешті-решт усе закінчилося благополучно, камінь на червоному шнурочку зайняв почесне місце в а-ля королівському замку, де щасливо зажив чоловік із своїми хвостатими помічниками.

У чому мораль казки? Ідея про те, що допомагати тваринам вигідніше, ніж експлуатувати їх, – така ж древня, як і людська свідомість, і походить від тотемних вірувань первісного суспільства. Пізніше, з розвитком більш складних форм релігії, зникло усвідомлення нібито залежності людини від надприродної сили родового тотема, отже, сюжети про те, як тварини допомагають людям, потрібно було якось виправдовувати: наприклад, вдячністю за звільнення. Із розвитком антропоцентричних поглядів на світ зникав усякий побожний страх перед силами природи, водночас утверджувалася думка, що все на світі існує для того, аби людина ним користувалася. Християнство, до речі, відіграло тут не останню роль.

Це пізніше, вже в 19 ст., Джон Раскін та Ралф Уолдо Емерсон проголошуватимуть любов і повагу до всього живого, а внесок «зеленого анархіста» Генрі Девіда Торо, який чимось нагадує мені героя тієї казки (мабуть, ухилянням від сплати податків), можна справедливо вважати підґрунтям сучасного енвайронменталізму. До цього часу ще з Середньовіччя по всій Європі була, наприклад, поширена практика водіння ведмедів-танцюристів по різноманітних народних ярмарках і забавах. У цьому сенсі «темні віки» справді тривали довго, навіть довше, ніж в уявленні Жака Ле Гоффа, чия концепція про «довге Середньовіччя» ґрунтується на стані церковної ідеології, медицини, тварин як транспортних засобів та інших принад феодального суспільства. Бо в Іспанії останніх таких ведмедиків відпустили на волю приблизно в 2007 р., а взагалі у світі – 2009 р., в Індії.

В Україні у Києві на День цирку, 15 квітня, в парк Шевченка на мітинг вийшли кияни, яких не влаштовує ставлення до тварин у цирках. Поруч саме виступали артисти цирку «Кобзов», так що це спрацювало для привернення уваги – обидва дійства гармонійно поєдналися. Щоправда, не обійшлося без дисонансів у вигляді провокаторів із наліпними клоунськими носами і плакатиками «я за цирк із тваринами» та індивіда, який заявив, що мітинг паплюжить парк і взагалі все це проплачено.

Та особливої уваги заслуговують виступи деяких активістів: наприклад, колишня дресирувальниця розповіла, в яких умовах насправді утримують тварин: «Якщо ви підійдете до чорного входу, можете почути їхній крик…». Тому, що клітки для транспортування надто тісні, і їжі не завжди достатньо. Але з усього цього, мабуть, найгірше – жорстоке дресирування.

Звісно, окремі голоси проти знущання над тваринками лунали й раніше. Наприклад, Кант засуджував жорстоке ставлення до живих істот, але з позиції, що це погано для людської моралі. Пам’ятаєте, чим завершилася історія Голдінґа «Володар мух»? А починалося все із вбивства свинки…

 

Кадр із фільму Володар мух

«Можливо, звір існує. Можливо, справа в нас». Lord of the Flies, 1990, режисер Гаррі Гук.

Руссо був ближчим до сучасного руху на захист прав тварин, апелюючи до того, що не можна завдавати шкоди лише на тій підставі, що тварини нерозумні й у них немає свідомості. Зате є почуття. І тварини, як і люди, теж можуть божеволіти від болю і знущань, тільки вже людям це вилазить боком: відомо багато випадків, коли циркові слони перетворювалися на вбивць і знищували все на своєму шляху в приступах шаленства.

 

Слони у цирку

Фото: Wisconsin Historical Images

Слон Зіґґі

Слон Зіґґі з чиказького зоопарку атакує тренера Джорджа Льюїса, 26 квітня 1941 р.
Фото з asianelephant.net

Та попит на циркові виступи з тваринами існує досі, отже, існує й пропозиція, попри всі протести й закони. Чому публіці таке подобається? Бо дає відчуття влади. Як казав Бенедикт Кембербетч в образі й подобі Алана Тюрінга (кінофільм «Гра в імітацію»): «Ви знаєте, чому люди людять насилля? Бо воно приємне» (Do you know why people like violence? Because it feels good). Для деяких людей приємно спостерігати, як залежна істота виконує накази/побажання.

По-друге, це може бути смішно, але якщо насправді розібратися в механізмові сміху? За Берґсоном, сміх вимагає нечутливості: у момент, коли ви з когось смієтеся, ви не можете одночасно співчувати. Нам смішно через ілюзію реального життя, яку створюють дії тваринки – адже вона рухається, як людина, хоча ми забуваємо про те, що виступ відбувається фактично під примусом. Тут назагал спрацьовує певний примітивний силогізм: людям весело, весело – це добре, отже, цирк – це добре. Цирк може бути добрим, коли артисти виступають добровільно, що можуть робити тільки люди. Гарний приклад – фантастичні видовища Cirque du Soleil, які ця канадська компанія піднесла до справді мистецького рівня.

Щоб оцінити справжній зміст речей, треба почати говорити про них інакше, бо наша вада – то схильність багато чого сприймати автоматично, не задумуючись. Болівія, Перу, Греція, Кіпр, Параґвай, Колумбія, Нідерланди, Словенія вже заборонили експлуатацію тварин у цирках. Наше суспільство теж потихеньку до цього готується.

Даніела Заюшкіна

Даніела Заюшкіна, солістка гуту Vivienne Mort
Фото автора

Цирк без тварин, Київ, 15 квітня Цирк без тварин, Київ 15 квітня

Фото автора

Для КліматІнфо підготувала Марія Соловей

Поділитись в соціальних мережах: