Видатні жінки в історії екології

До 100 річниці відзначення 8 Березня

Сьогодні я хочу низько вклонитися тим жінкам, які присвятили життя боротьбі за наше майбутнє і майбутнє наших дітей.   Пропоную вашій увазі історії життя екологічних героїнь з Індії, Африки, Америки, Росії та України – з різними поглядами та різними підходами до своєї важливої роботи.

Весною розквітають проліски, птахи навколо співають пісень, а жінки радують всіх чарівною посмішкою. Але жінки - це не тільки красива картинка, це ще й інтелект, який не програє чоловічій поміркованості. Мені здається, жінки більш чуттєві і щирі у своїх емоціях, і це зокрема стосується і відчуття єдності з природою. Поєднання ж інтелекту і щирого захоплення справою дозволило багатьом жінкам досягти неабияких висот в екологічній науці та захисті довкілля .

Сьогодні я хочу низько вклонитися тим жінкам, які присвятили життя боротьбі за наше майбутнє і майбутнє наших дітей. Ці жінки – такі різні, але національність, релігія і мова не мають жодного значення, коли йдеться про захист навколишнього середовища та боротьбу за здорову екологію.

На мою думку, жінки інтуїтивно відчувають біль планети. Ще в 70-тих роках Індії, саме жінки стали організаторами такого руху ]]> Чіпко ]]> (Chipko movement).

З мови хінді «chipko» перекладається, як «застрягати» (наприклад, в клеї). Місцева влада дозволила корпораціям займатися комерційними лісозаготівлями. Жінки в селах протистояли цьому. Вони обіймали дерева і не дозволяли їх вирубувати, адже їхнє життя повністю залежало від лісів. Під час цієї компанії з’явився слоган “екологія – це постійна економія”, що й досі залишається правдою.

]]> Вандана Шива ]]> (Vandana Shiva) – філософ, активіст захисту навколишнього середовища та екофеміністка, приймала безпосередню участь у русі Чіпко.  Вона автор більше 20 книг, 500 наукових робіт. Фактично вона і стала засновником глобального Екофеміністичного руху. В 1991 році вона заснувала рух «Навдан’я» (Navdanya), що закликає захищати біорізноманіття та багатство живих ресурсів. В 1993 році вона стала ]]> лауреатом премії Right Livelihood Award ]]> , також відомою як альтернативна Нобелевська Премія. Сила Вандани в тому, що за наявності глибоких переконань, вона використовує ще й серйозні наукові дослідження. В своїй статті «Розширення прав і можливостей жінок», Шива стверджує що суспільство, яке базується на правління жінок, міг би значно покращити ситуацію в світі. «Головна загроза природі і людям сьогодні - централізація і монополізація влади і контролю» (мається на увазі в руках чоловіків) – стверджує Шива.

Необхідно також згадати і про компанію, яку організувала Вангарі Маатаі (Wangari Maathai), найвідоміша в Східній Африці активістка, що бореться з вирубкою лісів, ]]> лауреат Нобелевської премії миру ]]> 2004 року. В 1977 році профессор Маатаі заснувала в Кенії « ]]> Рух зеленого Поясу ]]> ». За останні три десятиліття цей рух перетворився на впливовий фактор змін. Майже 900 000 жінок в селах працюють над створенням лісових розплідників і саджають дерева, в тому числі і з метою зберігання біорізноманіття. „Зелений пояс” забезпечив посадку 30 мільйонів дерев в усій Африці.  Адже ліси протистоять ерозії ґрунтів, відкривають доступ до чистої питної води, дозволяють отримувати нові врожаї, сприяють боротьбі зі зміною клімату, поглинаючи СО2. Головною метою руху є успішне поєднання екологічного відновлення і економічного зростання. Протягом всієї своєї кар’єри Маатаі демонструвала, що рух на користь біорозмаїття та забезпечення стійкого лісокористування – в Кенії і в усьому світі – нерозривно пов’язаний з досягненнями в області демократії, прав людини та боротьби з бідністю.

]]> ]]> ]]> Джуді Барі ]]> (Judi Bari) була екологічною активісткою, що проголосила: «Я не знаю чи виживе людство. Я не знаю, чи заслуговуємо ми на це». Вона щиро підтримувала ідею біоцентризму, думку про те, що Земля існує не тільки для споживчих потреб людини, і що люди повинні навчитися жити в балансі з природою, а не намагатися примусити природу підлаштуватися під наші життя.  Її важлива робота почалася в 1988 році, коли вона стала контактною особою організації під назвою ]]> «Перш за все Земля!» ]]> (Earth First!). Організація була покликана вирішувати екологічні питання прямим протестом, але не використовуючи насильницькі методи. Найвідомішою кампанією став протест проти вирубування старовинних лісів червоного дерева в Північній Каліфорнії в 80-их і 90-их рр. Вона стала відомою на всю країну після вибуху бомби в машині, в якій вона була разом з другом-активістом руху. Вони їхали на зустріч з екологічним терористом Родні Корнонадо. Джуді вижила під час вибуху, а померла від раку в 1977 році. Одним з досягнень ]]> Барі ]]> ]]>   ]]> також вважається зведення разом працівників деревообробних галузей і екологів для конструктивного діалогу завдяки організації «Індустріальні працівники Світу».

Однією з найвидатніших жінок-екологів є ]]> Рейчел Карсон ]]> (Rachel Carson), яка почала свій життєвий шлях з вивчення філології, але так захопилася морем, що присвятила всю себе вивченню цієї тематики.  Вона написала рекомендації щодо збереження природних ресурсів, а потім почала писати книги. Карсон написала декілька книг, включаючи видатну «Море навколо нас». Вона також була дуже занепокоєна широким використанням пестицидів після Другої Світової війни. В своїй книзі ]]> «Мовчазна весна» ]]> вона закликала вчених і уряди зменшити використання пестицидів, а простих громадян – змінити своє відношення до ролі людини в природі.  Книга базується на наукових доказах та фактичній інформації про негативний вплив пестицидів, гербіцидів та інших шкідливих речовин, які використовувалися в промисловості і с\г. «Мовчазна весна» домоглася свого – ДДП було заборонено до використання в США в 1972 році, хоча і з деякими виключеннями. Також багато уваги вона приділяла освіті та інформуванню громадськості про красу живого світу. Вона вірила, що природа і людина взаємозалежні.

В 1986 році Міністерство Енергетики СРСР вирішило збудувати величезну, 200 метрову дамбу на річці Катунь в горах Алтаю. Але біолог і журналіст ]]> Марія Черкасова ]]> одразу зрозуміла, що ця дамба зруйнує історичну недоторканість, дику природу, призведе до ерозії родючої землі. Крім того, це забруднить питну воду шляхом вимивання з каміння ртуті та інших токсичних речовин. З допомогою Марії було організовано комітети порятунку річки Катунь в шести містах країни, відбувалися протести, масово підписувалися петиції проти побудови дамби. І в кінці кінців, будівництво було зупинене. Не менш важливими є й інші наслідки кампанії. Вона сприяла поширенню розуміння важливості захисту навколишнього середовища в СРСР. Марія стала лідером екологічного руху та створила такі організації як ]]> Соціально-екологічний Союз ]]> ,  що встановив зв’язки з багатьма міжнародними організаціями.

Україна має велику територію і дуже багаті природні ресурси. І їх є кому захищати. ]]> Полтавський Дендропарк ]]> був закладений 1962 року, скоро йому виповниться 50. Засновницею та матір’ю парку полтавці по праву вважають ]]> Яніну Яценко ]]> . Дендролог за професією, вона самостійно розробила проект парку, хоча це більше робота архітектора, об’їздила всю європейську частину колишнього Радянського Союзу у пошуках екзотичних рослин, створила на території парку унікальний розплідник — і завдяки цьому Полтавський дендропарк був визнаний кращим парком Радянського Союзу. Частиною парку став старий Яківчанський ліс - єдиний живий свідок Полтавської битви. Нині цей зелений куточок Полтави має статус пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, в ньому близько 260 видів і форм рослин.  Цього року ця жінка стала переможницею премії ]]> «Terre de Femmes — Земля жінок» ]]> — конкурсу жіночих екологічних проектів. Його уже другий рік проводить в Україні та ще 15-ти країнах Європи та Північної Америки Фундація «Ів Роше».

Любі жінки ! Збережемо нашу планету та її природні ресурси! Адже нам є на кого рівнятись!

Дорогі чоловіки , оберігайте Землю та коханих жінок!

Читайте також до 8 Березня: ]]> Права жінок і зміна клімату ]]> та ]]> Чому і як охороняти первоцвіти від знищення  ]]>