«Я вважаю, що всі люди у світі сьогодні мають бути зосереджені на екологічних проблемах». Інтерв’ю з Леонардо ДіКапріо

Кінокритики, які встигли подивитись фільм Алехандро Гонсалеса Іньярріту «Легенда Г'ю Гласса», у якому ДіКапріо зіграв роль мисливця Г'ю Гласса, що бореться за власне життя, пророкують актору заповітну статуетку «Оскар». А самого Леонардо, однак, більше хвилює інше – кліматичні зміни на планеті, що стосуються кожного з нас, і можливість говорити про них не лише в документальних проектах, а й в художніх. Неллі Холмс зустрілась з Леонардо ДіКапріо, щоб поговорити про «Легенду Г'ю Гласса» та багато іншого.

– Ваш новий фільм «Легенда Г'ю Гласса», безперечно, надзвичайна робота. Щирі вітання…

– Дякую.

– Завжди цікаво спостерігати за тим, як актори справляються з поставленими перед ними завданнями. У новому фільмі є кадри, де ви їсте сиру рибу й сиру печінку буйвола. Цікаво, вони були справжніми? І, до речі, як Ви взагалі оцінюєте свої навички виживання в екстремальних ситуаціях?

– Передусім скажу, що так, риба й печінка були справжніми. А якщо говорити про екстремальні ситуації в моєму житті… Що ж, таких було досить багато, якщо чесно. Я пірнаю з аквалангом, займаюсь скайдайвінгом, але той досвід, який я отримав під час зйомок «Легенди Г'ю Гласса», не може зрівнятися ні з чим. Коли я повертався в номер готелю після кожного дня зйомок, то ловив себе на думці, що сам не зміг би пережити те, крізь що довелося пройти моєму героєві. Так, я бував на межі життя й смерті, але ці ситуації аж ніяк не можна прирівняти до ситуацій у фільмі.

– Як Вам здається, наскільки сьогодні актуальна й цікава показана у фільмі історія виживання, яка трапилась більше 200 років тому?

– Це хороше запитання. Сьогоднішня Америка не була б такою, якою ми її знаємо, без того моторошного періоду, про який ідеться у фільмі. Тому в певному значенні ми знімали науково-популярне просвітницьке кіно про часи, коли на території США ще не було держави, а були лиш окремі англійські й французькі колонії, де люди боролись за природні ресурси й владу. Ми уявили, яким тоді був і видавався світ, як всередині цього світу жили люди і як вони взаємодіяли між собою. Але в основі фільму, звичайно, стосунки людини й природи. І розібратись у цих стосунках, як мені здається, важливо саме сьогодні, тому фільм, безперечно, актуальний. Так сталось, що паралельно зі зйомками в «Легенді Г'ю Гласса» я брав участь у створенні документального фільму про зміну клімату. Я побував у різноманітних куточках планети під час роботи над цим проектом і дізнався, що історія підкорення території, боротьба за ресурси й пов'язаний із цим геноцид корінного населення, які ми показуємо в «Легенді Г'ю Гласса», відбуваються й у наш час. В Америці це було 200 років тому, а в багатьох країнах відбувається сьогодні: люди вбивають одне одного задля контролю над ресурсами, знищують планету, щоб збагатитись, відбирають землю в корінних народів, перетворюють їх у рабів – і все заради ілюзії влади . До речі, мені дуже сподобалось, як Алехандро показав корінних американців. Він не малював карикатури й не використовував створені кінематографом стереотипні образи. Він зумів передати особливе світовідчуття цих людей, підкреслив культурну різноманітність племен та характерів. Та головне – він передав ту силу духу, з якою ці люди боролись за свій спадок, свою землю й право жити на цій землі. Знову ж, для багатьох така боротьба за незалежність і культурну самобутність актуальна й сьогодні.

– Кажуть, що деякі епізоди «Легенди Г'ю Гласса» знімали в Аргентині, оскільки в Канаді розтанув сніг. Цікаво, які саме епізоди, і чи були Ви частиною…

– …я був частиною всього процесу від початку й до кінця. А щодо снігу й погоди загалом – так, ми справді знімали постійно у неймовірно складних умовах. Передбачалося, що буде сніг, але був сильний вітер, ожеледь, а потім і взагалі потепління. Ми двічі припиняли зйомки на кілька тижнів через негоду. Коли ми чергового разу не дочекалися снігу, хоч всі прогнози обіцяли його, ми перебралися в Аргентину, де сніг був, але й там його доводилося насипати лопатами, щоб зняти великі плани. І це свідчення тих критичних змін, які відбуваються зараз на нашій планеті. Клімат стає теплішим, все в природі виявляється менш передбачуваним. Як я вже згадував, за іронією я одночасно знімався у двох фільмах, один з яких був документальним про кліматичні зміни на планеті, а під час зйомок другого ми мали можливість бачити всі ці незворотні зміни.

– Скажіть, чи є щось, чого Ви бажаєте для себе у професійному або особистому плані?

– У моєму житті все прекрасно, і я щаслива людина як в професійному, так і в особистому планах. І я не можу зараз придумати, чого не вистачає конкретно мені, але точно знаю, чого не вистачає світу й що хотілось би постаратися зробити для планети. Наприклад, мені дуже хотілось, щоб на Паризькій конференції щодо змін клімату , яка недавно відбулася, був вироблений хоч якийсь план конкретних дій. Але одного мого бажання мало, як ви розумієте… Цього року в нас були аномально теплий липень і жовтень, та й рік загалом – найтепліший за всю історію спостережень. Глобальне потепління – це не наукова фантастика. Це реальність, з якою стикається кожен із нас. У всьому світі відбуваються незворотні природні зміни, а наслідки жахають вже зараз, що й говорити про недалеке майбутнє… Серйозно, я вважаю, що всі люди у світі сьогодні повинні бути зосередженими на екологічних проблемах.

– Мабуть, якщо Ви й одружитесь, то лише з активісткою екологічного руху.

– Скажу так: я не зможу бути з тією, хто не сприймає серйозно екологічні проблеми й мою діяльність у цьому напрямі.

– Якби Леонардо ДіКапріо не народився в Голлівуді й не став актором, чим би Він займався у житті?

– Я майже впевнений, що став би біологом або кимось, чия робота пов’язана з тваринами: вивчення природи захоплювало мене з дитинства. Якби я не жив у Голлівуді й не потрапив одного разу на проби фільму «Життя цього хлопця. Правдива історія», то, напевно, зараз був би щасливим екологом або біологом. Упевнений, що моє життя було б не менш прекрасним і цікавим.

– А чи можете Ви згадати якісь конкретні речі або події за останні рік-два, які принесли вам справжнє задоволення?

– Минулого року ми зробили чудовий аукціон для Christie’s. Багато сучасних художників безкоштовно надали нам свої роботи. Завдяки аукціону було зібрано 38 млн доларів на вирішення екологічних проблем. Ця подія справді принесла мені задоволення: в один час і в одному місці зібралися небайдужі й проактивні люди, які готові серйозно допомагати у вирішенні складних проблем. Окрім того, я за останні два роки багато подорожував, і мої поїздки були просто чарівними. Мабуть, якщо узагальнити, то саме подорожі й заглиблення у світ мистецтва були для мене найбільш пам’ятними подіями останніх років.

Читати також: Леонардо ДіКапріо призначений представником ООН зі зміни клімату 

– Що Ви робите для збереження здоров’я й підтримання гарної фізичної форми?

– Щоб зберегти здоров’я, я став менше займатись екстремальними видами спорту. Раніше я дуже активно ними захоплювався й кілька разів опинявся на межі життя й смерті. Сьогодні я частіше відмовляюся від таких розваг саме тому, що хочу залишитись живим та здоровим. Помірні фізичні навантаження й обов’язково процедури для розслаблення – ось що тримає мене в тонусі. Також дуже люблю дайвінг.

– І останнє запитання. Чи є у Вас якась пристрасть, на яку ви готові витрачати великі гроші? Окрім порятунку планети, звичайно.

– Куртки. У мене величезна кількість курток, але я продовжую їх купувати. Для мене це така ж пристрасть, як для жінок туфлі. Якщо мені сподобається куртка, ідентична до тієї, що вже маю, але в неї, скажімо, комір трішки іншого пошиття, то все одно обов’язково її куплю.