Як створити дружні до довкілля джинси, щоб їх вартість не перевищувала $68?

Компанія Everlane має на меті поліпшити вплив на довкілля виробництва джинсової тканини.

Фото: Everlane

«Виготовлення джинсів — брудна справа», — говорить Майкл Прейсман (Michael Preysman), генеральний директор Everlane Inc. , виробника модного одягу. І він має рацію. Скоріше за все, для виробництва джинсів, які зараз на вас, було витрачено 44 фунти вуглекислого газу та 10 000 літрів води, яка майже вся пішла у водостоки разом із токсичними фарбами та хімікатами, якими ці штани фарбують та обробляють. Але компанія Everlane поставила за ціль створити джинси, які будуть дружніми до докілля.

68 дол. США за пару — це саме та вартість, яка відповідає меті створити «зелені» та доступні джинси. Для порівняння нині середня ціна джинсів у США —від 100 до 150 дол.

Як із фабриками з виробництва торбинок у Китаї, Everlane натхненно працює над пошуком можливостей співпрацювати з тими підприємствами, які пропонують відповідні ціни та розкривають інформацію про своє виробництво, що відповідає вимогам їхніх споживачів. Бренд наголошує, що собівартість джинсів за 68 дол. США складає 28 дол., з яких 7,50 дол. — це праця, а 12,78  — вартість матеріалів. Націнка Everlane становить від двох до трьох разів, якщо порівнювати зі стандартами на ринку, де така націнка може сягати п'яти-шести разів.

Якби Прейсман розпочав своє виробництво, то це був би вже другий продукт Everlane , після футболок, але, за його словами, йому довелося витратити два роки на пошук підприємства, яке є екоспрямованим. Зазвичай, продовжує Прейсман, «фабрики намагаються виграти від прогалин у законодавстві, часто зливають забруднену воду прямо у природні водойми», а виробники джинсової тканини є особливо непримиренними правопорушниками . Звіт Greenpeace за 2010 рік детально та жорстко засудив Xintang , що знана у світі як «Столиця з виробництва джинсів», за забруднення вод довкола провінції Гуадун, Китай. «Сморід стоїть такий, що його неможливо витримати, а шкіра після контакту з водою починає свербіти та навіть вкривається гнійниками», — повідомляється у ]]> звіті ]]> . Документ також супроводжується фотографіями із супутника вночі — на темному тлі добре видно яскраво-синю рідину, що зливається у річку Сіцзян. — «Раніше жителі довколишніх сіл ловили рибу та брали воду для пиття у цій річці, але тепер вони бояться її використовувати і їм доводиться платити за водопровідну воду».

Після тривалих пошуків Прейсман натрапив на контакти Saitex International Dong Nai Co. Ltd . Діяльність компанії відповідає всім сучасним стандартам сталого виробництва: воду використовують лише дощову , яка збирається у призначені для цього басейни та фонтани. «Вони спромоглися поставити собі за ціль дотримуватись надзвичайно високих стандартів: 98% води переробляється до стану питної, джинси сушаться на відкритому повітрі, а залишки тканини переробляються у цеглу, яку можна використовувати для будівництва доступного житла », — наголошує Прейсман.

 Працівник Saitex 
Фото: Everlane

Президент компанії Saitex , Саджеєв Бахл (Saanjeev Bahl), який, крім цієї, обіймає ще посаду у раді директорів Коаліції сталого виробництва одягу, голосно закликає до змін. Його дуже турбують практики, що застосовуються у галузі (а це друга після нафтової галузі за рівнем забруднення довкілля). Тож він вирішив створити підприємство, що повністю сертифіковане за стандартами LEED (Керівництво у сфері енергоефективного та екологічного проектування), яке стало одним із найстабільніших у світі виробництвом джинсової тканини саме завдяки своїй неймовірній ефективності. Закрита система водопостачання та реактивні пральні машини в результаті випаровування втрачають лише 4 літри води на одну пару джинсів (на звичайному виробництві втрачається майже 1 500 літрів на пару. Дощова вода дозволяє зменшити об'єми використання води, а п'ятиступеневий процес фільтрації відділяє її від забруднюючих домішок. (Прейсман та Бахл створили відео, де вони особисто куштують відфільтровану воду, щоб довести її придатність для пиття).

Після того, як тканина була нарізана, зшита та випрана, джинси Saitex здебільшого висушуються на відкритому повітрі, а після — у комерційних сушках. Відновлювана енергія, на кшталт, сонячної та маленьких вітряків, зменшує споживання електроенергії на 5,3 мільйони кіловат за годину щорічно, а також знижує кількість викидів вуглекислого газу на 80 відсотків . Будь-які відходи, що виникають у процесі виробництва, додаються до бетону (що дозволяє попередити негерметичність цеглин) — така суміш використовується для виробництва цегли, яка потім йде на потреби місцевого населення. На сьогодні вже було побудовано 10 будинків з такої цегли.

Джинси висушуються на величезному контейнері на переробленому пару з виробничих ліній
Фото: Everlane

Варто наголосити, що це великий крок у стандартах галузі, і цей рух до змін має надзвичайний попит. Таку модель виробництва як у компанії Everlane сьогодні розглядає багато підприємств. Компанія Levi Strauss & Co . має намір налагодити виробництво, за якого вже до 2020 року 80 відсотків продукції буде виготовлятися без використання води . Китайська група Crystal Group Ltd ., ще один лідер галузі, вже завоювала визнання Всесвітнього фонду дикої природи у Гонконгу як компанія, що бореться за збереження довкілля, постійно впроваджує відповідні технології та намагається зменшити кількість викидів вуглекислого газу у своєму виробництві.

Але джинси Everlane мають й іншу важливу характеристику — вони носяться довго. Японська джинсова тканина має високу якість та не розтягується. Таким чином, компанія бореться за скорочення відходів з одягу, кількість яких у 2013 році склала 15,12 мільйонів тонн, за даними Агентства з питань захисту довкілля (США). «Сьогодні ми спостерігаємо важливий рух в напрямку повернення до більш оригінальних та органічних тканин, таких як японська джинсова тканина. Ми впевнені, що з носінням такі джинси стають лише кращими», — говорить Прейсман.

За матеріалом Ніка МакКорнака (Nic McCormack)