Шість ідей із книги «Шосте вимирання» Елізабет Колберт
Елізабет Колберт (Elizabeth Kolbert) насправді розповідає не лише про теперішнє зменшення біорозмаїття, відоме як шосте вимирання. Масштаби перетворень, які ми спостерігаємо зараз, важко оцінити, якщо не спиратися на ширший контекст. Напевно, з цієї причини авторка вдається до екскурсів у далеке минуле. В її дослідженні знайшлося місце не лише для видів тварин, які зникають просто зараз внаслідок людської діяльності, — вона розповідає ще й про динозаврів, астероїди, Кюв'є, Дарвіна, про загальні закони еволюції і геологічні дослідження...
Фото: bukvoid.com.ua
Отже, раніше на Землі вже відбулося п'ять глобальних кількісних та якісних змін у біорозмаїтті. Чому ж зараз говорять про шосте вимирання і пов'язують його з людською діяльністю? Що людина робить такого особливого, співмірного за ефектом із падінням астероїда (через який, за однією з гіпотез, почали вимирати динозаври)?
Авторка посилається на лауреата Нобелівської премії П. Крутцена. Він запровадив термін « антропоцен » на позначення новітньої епохи, в якій домінує людина.
Які ми маємо підстави, щоб говорити про окрему епоху?
Крутцен зазначає, що
- людина своєю діяльністю змінила від третини до половини території суходолу;
- перекрила греблями більшість річок або змінила їхні русла;
- рибальство забирає понад третину первинної продукції прибережних океанських вод.
Отже, наша діяльність не лише змінює світ, а й перетворює його.
Які це має наслідки?
- Ми не просто знищуємо окремі види тварин, але й змінюємо хід еволюції : майбутній розвиток біорозмаїття залежить від того, які тварини вціліють зараз — саме вони стануть новою точкою відліку. Еволюційне дерево змінює форму, бо з нього зникають цілі гілки. У позбавленій емоцій науковій термінології це сформульовано як «людська схильність перерозподіляти життя».
- Винищення тварин не обмежується безпосередньо полюванням чи риболовлею . Опосередкований вплив на популяції може бути ще потужнішим. Наприклад, подорожуючи між континентами, людина мимоволі перевозила з собою різні види пацюків. Потрапляючи до нового середовища і не стикаючись зі звичними для себе хижаками, пацюки швидко починали розмножуватися — і нищити місцеву флору і фауну. В результаті ліси і ендемічні тварини постраждали навіть на віддалених островах, де люди і не думали селитися. Там не полювали і не займалися промисловістю — людям достатньо було ненадовго зупинити на острові корабель.
- На прикладі деяких панамських жаб авторка показує темпи вимирання: види тварин можуть зникати ще до того, як біологи встигають їх відкрити і описати. Вимирання відбувається так швидко, що ми навіть не завжди помічаємо втрати!
- Коралові рифи можуть не пережити антропоцен. Різні дослідники називають різні дати зникнення — дехто стверджує, що рифи доживуть максимум до кінця ХХІ століття, дехто дає їм ще менше часу. Зникнути можуть не лише самі корали, але й молюски, риби, морські зірки та інша фауна рифів. На 1 м² коралових рифів може мешкати понад сто видів самих лише ракоподібних! І всі вони під загрозою вимирання, якщо загинуть корали. «Корали будують архітектуру екосистеми. Тому якщо вони зникнуть, зникне й уся екосистема», — пояснює один з дослідників.
- З ідеєю вимирання ми знайомимося дуже рано: всі ми змалечку гралися пластмасовими динозаврами і в якийсь момент починали усвідомлювати, що насправді цих тварин уже не існує.
- Колись людська цивілізація також перейде у царину палеонтології: «Через 100 млн років усе, що ми вважаємо великими творіннями людини — скульптури та бібліотеки, пам'ятники й музеї, міста й заводи, — буде стиснуте в шар осаду, не набагато товщий за сигаретний папір».
